З огляду на те, що вугільна промисловість має свої специфічні особливості, а вугілля є одним з основних джерел палива й енергії для народного господарства, гігієна праці у вугільній промисловості набуває особливого значення.
Праця шахтарів супроводжується великим ризиком і характеризується низкою особливостей. Основними виробничими шкідливостями, які характеризують умови праці шахтарів, є несприятливі метеорологічні умови, пил і токсичні гази, шум і вібрація, незадовільне освітлення.
Мікрокліматичні умови в шахтах вирізняються своєю специфікою. Температура повітря в шахтах залежить від температури гірських порід, від тепла, що виділяється внаслідок окислення вугілля, і від ґрунтових вод; вона підвищується на 1 °С через кожні З0–40 м у міру віддалення від поверхні землі.
Характерною особливістю мікроклімату шахт є різкі коливання окремих його компонентів на різних ділянках підземних робіт. Для повітряного середовища шахт характерні дуже високі температури і висока відносна вологість, що несприятливо впливає на організм шахтарів. В умовах високої вологості повітря не виділяється піт і температура тіла може досягнути меж, небезпечних для здоров’я і життя людини.
Пил як головний несприятливий чинник у вугільних шахтах утворюється і надходить у повітря під час усіх робіт, пов’язаних із бурінням, відбиванням; накиданням, транспортуванням і перевантаженням вугілля. Несприятливий вплив вугільного пилу на організм шахтарів виявляється у виникненні специфічних професійних захворювань — антракозу або антракосилікозу. Крім цього, подразнювальна дія пилу може зумовити захворювання верхніх дихальних шляхів, очей і шкіри.
Шум і вібрація в шахтах спричинюються роботою пневматичних відбійних молотків, врубових машин і особливо гірських комбайнів. Шум шахтових механізмів перевищує на 10–20 дБ припустимі рівні шуму у виробничих умовах. Шум є причиною різних за інтенсивністю розладів слуху, особливо в осіб, які працюють у шахті багато років.
Захворюваність шахтарів за своєю структурою віддзеркалює специфіку санітарно-гігієнічних умов праці в шахті і міститься на середньому рівні порівняно із захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності працівників інших галузей промисловості. Перше місце в цій структурі посідає травматизм, який дає до 20% усіх випадків захворювань із тимчасовою втратою працездатності, на другому місці — грип, далі йдуть шкірно-гноячкові захворювання, ангіна, побутові травми, шлунково-кишкові захворювання, неврит і радикуліт.
На особливу увагу заслуговує антракоз, або силікоантракоз. Захворювання розпочинається зі скарг, характерних для бронхіту. Воно виявляється слабкістю, болем за грудниною, кашлем, особливо під час роботи. Об’єктивно в легенях спостерігають фіброзні пилові вогнища, розсіяні по всіх ділянках легенів.
Заходи, спрямовані на оздоровлення праці у вугільній промисловості, повинні передбачати механізацію виробничих процесів.
Шум і вібрацію в шахтах долають удосконалюючи конструкції машин, а також встановлюючи устаткування на амортизувальні фундаменти.
Важливе значення у профілактиці захворювань шахтарів має раціональний спецодяг. Основним його видом є костюм, який складається з куртки і штанів, або комбінезон із цупкої бавовняної чи лляної тканини. Каски виготовляють із фібри. Для захисту ніг використовують гумові чоботи з фланелевою підкладкою. Для захисту органів дихання застосовують респіратори, а для очей — окуляри із сітками.
Оздоровлення умов праці шахтарів здійснюють шляхом модернізації гірничодобувних підприємств. Потрібно також встановлювати належні системи вентиляції й витяжки, які знижують ризик перегрівання і захворювання на пневмоконіоз. Важливого значення у профілактиці травм набуває навчання робітників прийомам самодопомоги і взаємодопомоги, а також постачання їх аптечками.
Робітники, які поступають на роботу у вугільні шахти, повинні пройти медичний огляд, а тих, котрі вже працюють там, обстежують періодично з обов’язковою рентгенографією грудної клітки.
Джерело: Управління Держпраці
