Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27.04.2016 р. розглянув ситуацію, за якої звільненій особі було нараховано компенсацію за невикористану Чорнобильську відпустку, однак підприємство її виплатило з порушенням строків, установлених ст. 116 КЗпП.
Суд указує, що відповідно до положень ч. 3 ст. 75 КЗпП, для деяких категорій працівників може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки.
Працівникам, які трудяться (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу (ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII, далі — Закон № 796).
Виплата компенсацій і допомоги певних видів, передбачених Законом № 796, зокрема оплата різниці між тривалістю щорічної відпустки, котра надається відповідно до ст. 47 Закону № 796, і тривалістю щорічної відпустки, яка надається згідно із Законом України «Про відпустки» або іншими законами громадянам, які працюють (перебувають у відрядженні) на території зон радіоактивного забруднення, проводиться центрами по нарахуванню та виплаті соціальних допомог, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936 (далі — Порядок № 936).
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Законодавець не ставить підстави компенсації невикористаної щорічної основної відпустки в залежність від тривалості цієї відпустки — загальної чи збільшеної за спеціальним законом.
Таким чином, на роботодавця покладаються обов’язки щодо компенсації невикористаної щорічної відпустки, у т.ч. і встановленої ст. 47 Закону № 796.
Джерелом покриття витрат, пов’язаних із компенсацією невикористаної відпустки за ст. 47 Закону № 796, є або власні кошти підприємства, призначені на оплату праці, або бюджетні кошти, призначені для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, залежно від виконання підприємством вимог Порядку щодо подання розрахункових документів до вповноваженого органу.
Як вбачається з листів Управління соціального захисту населення, підприємство вимоги п. 6 Порядку № 936 не дотримало, а тому компенсацію невикористаної відпустки проведено за рахунок власних коштів підприємства.
Тож, відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка виникла через порушення строку виплати компенсації невикористаної відпустки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що законом не передбачається компенсація невикористаної відпустки, яка встановлена ст. 47 Закону № 796, та що у зв’язку із цим відсутня вина відповідача в невиплаті такої грошової компенсації в день звільнення.
Джерело: www.interbuh.com.ua