Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, для чого забезпечує функціонування системи управління охороною, зокрема створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання. Тобто, роботодавець є відповідальним за стан охорони праці у цілому по підприємству та визначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці.
На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку (ст. 15 Закону України «Про охорону праці»; п. 1.4 Типового положення про службу охорони праці; НПАОП 0.00-4.35-04).
Якщо начальник служби охорони та старший охоронець мають «відповідну підготовку» та їх кваліфікаційні вимоги відповідають відповідним вимогам розділу 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. № 336 (наприклад, мають повну вищу освіту відповідного напряму підготовки), то не має й заперечень стосовно виконання ними функцій служби охорони праці в порядку сумісництва.
Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці України в Київській області
Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека»
|
Придбати журнал із додатком |
