Протипожежний захист спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд

Загальні положення

Спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди класифікуються за їх функціональним призначенням залежно від видів спорту і дозвіллєвої діяльності, а також за характером використання на:
— навчально-тренувальні;
— спортивно-демонстраційні;
— спортивно-видовищні;
— фізкультурно-оздоровчі.

Навчально-тренувальні та фізкультурно-оздоровчі споруди можуть кооперуватися з культурно-видовищними і навчальними закладами.

Спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди за функціональним призначенням поділяються на комплекси та групи:
— основні, призначені безпосередньо для спортивних та фізкультурно-оздоровчих занять;
— допоміжні, призначені для осіб, які займаються, тренерів та суддів, а також медичні, службово-адміністративні, складські тощо;
— комплексу для глядачів.

Спеціалізація споруд за видами спорту і кількість місць для глядачів встановлюються завданням на проектування залежно від місцевих умов, чисельності населення і містобудівного значення спортивної споруди або комплексу. 

Протипожежні вимоги

1. При проектуванні і реконструкції спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд слід виконувати вимоги ДБН В.1.1-7 і ДБН В.2.2-13-2003.

2. Сумарну місткість стаціонарних і тимчасових місць для глядачів, які передбачені проектом трансформації залу, слід передбачати з урахуванням ступеня вогнестійкості будинку (споруди):
— IIIа і V — не більше 300;
— IV — не більше 400;
— III і IIIб — не більше 600;
— І і II — понад 600.

У будинках IVa ступеня вогнестійкості розміщення трибун для глядачів не допускається.

У будинках ІIIб ступеня вогнестійкості з елементами покриття з дерев’яних конструкцій у випадку, коли стіни, колони, сходи і міжповерхові перекриття мають межу вогнестійкості та поширення вогню, яка вимагається для будинків III ступеня вогнестійкості, допускається збільшення місткості одноповерхового зального приміщення до 4 тис. глядачів.

3. Будинки критих спортивних споруд ІIIб ступеня вогнестійкості в разі розміщення на верхньому поверсі тільки допоміжних приміщень можуть бути двоповерховими, а у випадку, коли стіни, колони, сходи і міжповерхові перекриття мають межу вогнестійкості і поширення вогню, яка вимагається для будинків III ступеня вогнестійкості, — заввишки до п’яти поверхів. В усіх випадках допоміжні приміщення повинні бути відокремлені від зального приміщення протипожежними стінами 1-го типу.

Граничний поверх розміщення зальних приміщень із місцями для глядачів у будинках критих спортивних споруд і в інших громадських будинках слід приймати згідно з вимогами, які висуваються до розміщення актових і конференц-залів у розділі «Протипожежна безпека» ДБН В 2.2-2009.

4. Зовнішні огороджувальні конструкції зальних приміщень у будинках І і II ступенів вогнестійкості, які трансформуються, повинні виконуватися з негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 0,5 год., у будинках III ступеня вогнестійкості — із негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 0,25 год. або з матеріалів груп горючості Г1, Г2 із межею вогнестійкості не менше 0,5 год., у будинках IV ступеня вогнестійкості — із матеріалів груп горючості Г1, Г2 з межею вогнестійкості не менше 0,25 год.

5. Ступінь вогнестійкості трибун будь-якої місткості відкритих спортивних споруд із використанням підтрибунного простору в разі розміщення в ньому допоміжних приміщень на два і більше поверхи слід приймати не нижче II; в разі одноповерхового розміщення допоміжних приміщень у підтрибунному просторі ступінь вогнестійкості трибун приймається не нижче III.

Для несучих конструкцій трибун при відкритих спортивних спорудах, що не мають використовуваного підтрибунного простору, із кількістю рядів 20 і менше (незалежно від загальної місткості), а також для трибун, розташованих на земляному укосі, допускається застосування горючих матеріалів. Несучі конструкції трибун із кількістю рядів понад 20 повинні бути із негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 0,75 год.

6. У будинках критих спортивних споруд несучі конструкції стаціонарних трибун місткістю від 300 до 600 глядачів і більше повинні виконуватися з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 0,75 год. Межа вогнестійкості несучих конструкцій трибун, що трансформуються (висувних та ін.), незалежно від їх місткості повинна бути не менше 0,25 год. Для несучих конструкцій трибун місткістю менше 300 глядачів допускається застосування горючих матеріалів.

На тимчасові місця для глядачів, що встановлюються на площі підлоги арени в разі її трансформації (партер), вимоги, викладені вище, не поширюються.

7. Сидіння на трибунах будь-якої місткості у відкритих і критих спортивних спорудах допускається виконувати з горючих матеріалів (зокрема синтетичних), які за пожежною небезпекою відносяться до груп горючості Г1 і Г2, групи займистості В1, груп поширення по поверхні полум’я РП1 і РП2, груп димоутворювальної здатності Д1 і Д2, груп токсичності продуктів горіння Т1і Т2.

8. Приміщення, що розташовуються під трибунами критих і відкритих спортивних споруд, повинні відокремлюватися від трибуни протипожежними перешкодами (перекриттями 3-го типу, перегородками 1-го типу). У прорізах протипожежних перегородок 1-го типу допускається встановлювати двері у звичайному виконанні з пристроями для самозачинення та ущільненням в притулах.

На поле и в тексте п. 8
Розташування приміщень, призначених для зберігання горючих матеріалів, під трибунами відкритих спортивних споруд IIІа, ІIIб, IV, V ступенів вогнестійкості, не допускається.

9. У спортивних залах, залах критих ковзанок і залах ванн басейнів (із місцями для глядачів або без них), а також у залах для підготовчих занять в басейнах і у вогневих зонах критих тирів (зокрема розміщуваних під трибунами або вбудованих в інші громадські будинки), які мають площу, що перевищує допустиму площу пожежного відсіку, яка передбачається вимогами ДБН В.2.2-9, протипожежні стіни 2-го типу слід передбачати між зальними приміщеннями (у тирах — вогневою зоною зі стрілецькою галереєю) та іншими приміщеннями.

Приміщення вестибюлів і фойє слід не рідше ніж через 60 м розділяти замість протипожежних стін світлопрозорими димонепроникними перегородками з дверними полотнами, що зачиняються самі, із щільним притвором.

10. Склади зброї, боєприпасів і збройова майстерня повинні відокремлюватися від решти приміщень протипожежними стінами 2-го типу та протипожежними перекриттями 3-го типу. Межа вогнестійкості стін та дверей повинна бути не менше 0,75 год.

В разі розміщення тирів для кульової стрільби у підтрибунному просторі відкритих і критих спортивних споруд, склади боєприпасів повинні бути винесені за межі підтрибунного простору.

11. Улаштування автоматичних установок пожежогасіння слід передбачати в приміщеннях:
— елінгів;
— складів та інших приміщеннях площею 100 м2 і більше, призначених для зберігання горючих або негорючих матеріалів у горючій упаковці, в разі їх розташування:
– під трибунами місткістю 3000 і більше глядачів при відкритих спортивних спорудах;
– під трибунами критих спортивних споруд будь-якої місткості;
– у будинках критих спортивних споруд місткістю 800 і більше глядачів.

12. У зальних приміщеннях критих спортивних споруд, стрілецьких галереях критих і напіввідкритих тирів та вогневих зонах критих тирів не дозволяється застосовувати будівельні матеріали для каркасів, спорядження (зокрема акустичного) стін і стель з вищою пожежною небезпекою, ніж наведена у Таблиці 1.

Таблиця 1

Горючість і групи горючості визначаються відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19.

13. Місця для глядачів у відкритих і критих спортивних спорудах повинні бути розділені на блоки.

14. Уклон шляхів евакуації по сходах трибун відкритих і критих спортивних споруд не повинен перевищувати 1:1,6. Допускається збільшення уклону, але не більше ніж 1:1,4 за умови встановлення вздовж шляхів евакуації по сходах трибун поручнів (або інших пристроїв, що заміняють їх) на висоті не менше 0,9 м. За різниці позначок підлоги суміжних рядів понад 0,55 м вздовж проходу кожного ряду для глядачів повинна встановлюватися огорожа заввишки не менше 0,8 м, що не заважає видимості.

15. Кількість людей на 1 м ширини шляхів евакуації з трибун відкритих спортивних споруд слід приймати за Таблицею 2.
Загальна кількість глядачів, що евакуюються, яка припадає на один евакуаційний люк, не повинна перевищувати 1500 осіб за І–ІІ ступеня вогнестійкості трибун.

За III ступеня вогнестійкості трибун кількість глядачів, що евакуюються, наведена вище, повинна бути зменшена на 30 %, а за ІІІа–V ступенів вогнестійкості — на 50 %.

Таблиця 2

16. Ширина шляхів евакуації повинна бути не менше:
— 1 м — горизонтальних проходів, пандусів і сходів на трибунах критих і відкритих спортивних споруд;
— 1,35 м — евакуаційних люків із трибун критих спортивних споруд;
— 1,5 м — евакуаційних люків із трибун відкритих спортивних споруд.

Поверхня покриття на шляхах евакуації глядачів не повинна бути слизькою (у тому числі у відкритих спорудах під впливом дощу і снігу).

За розрахункової ширини проходів (сходів) блоків місць для глядачів або люків на трибунах відкритих і критих спортивних споруд понад 2,5 м слід передбачати розділювальні поручні на висоті не менше 0,9 м. За розрахункової ширини люка або сходів до 2,5 м допускається влаштування люків або сходів завширшки понад 2,5 м; при цьому розділювальні поручні не передбачаються.

17. Кількість глядачів, що евакуюються через кожний вихід (люк, двері) із зального приміщення (об’ємом понад 600 тис. м3), повинна бути не більше 600.

18. Евакуаційні виходи із приміщень для глядачів (крім санітарних вузлів і приміщення для куріння) повинні бути розосередженими; за наявності тільки двох виходів із приміщення (трибуни, партеру) відстань між ними повинна бути не меншою половини довжини приміщення.

19. У відкритих і критих спорудах шлях евакуації через люки повинен бути горизонтальним або по пандусу (влаштування сходів не допускається).

20. Дверні прорізи (зокрема й у люках) на шляху евакуації глядачів повинні бути з дверними полотнами, що обладнані пристроями для самозачинення та ущільненням в притулах.

21. В усіх критих спортивно-демонстраційних і спортивно-видовищних спорудах слід передбачати системи оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.32.

22. Зберігання вибухонебезпечних і легкозаймистих матеріалів слід передбачати в окремому будинку не нижче II ступеня вогнестійкості.

Особливості проектування опалення та вентиляції

1. Нагрівальні прилади і трубопроводи в спортивних залах, приміщеннях для фізкультурно-оздоровчих занять, залах для підготовчих занять і залах басейнів (зокрема для оздоровчого плавання і навчання плаванню) не повинні виступати з площини стін на висоту до 2 м від підлоги.

Крім того, у всіх приміщеннях для перебування людей з оголеним тілом розміщення нагрівальних приладів і трубопроводів опалення повинно виключати можливість отримання опіків. У приміщеннях із вологим та мокрим режимами влаштування ніш у зовнішніх стінах для розміщення нагрівальних приладів не допускається.

2. Розрахункову температуру і кратність обміну повітря в приміщеннях для фізкультурно-оздоровчих занять і в спортивних спорудах слід приймати згідно з Таблицею 3.

Таблиця 3

3. У вогневих зонах критих тирів як нагрівальні прилади слід застосовувати гладенькі труби, розміщуючи їх уздовж нижньої частини бічних стін.

Електропостачання та електротехнічні схеми

Електроприймачі спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд за надійністю електропостачання відносяться до таких категорій:

— у спортивних залах, ковзанках і критих басейнах без місць для глядачів або за їх місткості менше 300 — III категорії;

— у спортивних залах, ковзанках і критих басейнах, призначених тільки для занять із дітьми, світильники аварійного та евакуаційного освітлення, електродвигуни пожежних насосів, автоматична пожежна сигналізація і система димовидалення  — I категорії;

— у відкритих басейнах:

за кількості рядів трибун більше 20, а також за місткості стаціонарних трибун 3000 і більше глядачів:

• електроосвітлення — II категорії;
• решта електроприймачів — III категорії;
• решта відкритих басейнів: усі електроприймачі — III категорії.

Надійність електропостачання електроприймачів критих спортивних споруд із кількістю місць для глядачів 300 і більше визначається згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.32 та ПУЕ.

Всі електроспоживачі систем протипожежного захисту (приймально-контрольні прилади автоматичної пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, протипожежного водопроводу, оповіщення людей про пожежу та керування евакуацією, евакуаційного освітлення, електродвигуни пожежних насосів) повинні бути виконані за І категорією надійності.

Олена Совенко,
провідний фахівець з протипожежної безпеки ДПТ України

Стаття опублікована в №5, 2016 журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
і люб’язно надана редакцією нашому порталу