Чи легко бути музикантом? Спілкування з музичними інструментами не так уже й безпечно на перший погляд, як здається. Професійні захворювання осіб музикальних професій зустрічаються не так рідко, як прийнято вважати. Згідно даних статистики в світі біля 90% музикантів мають професійні захворювання. Особливо гітаристи, піаністи й скрипалі.
Спектр хвороб дуже широкий. На першому місці захворювання опорно—рухового апарату. Частіше це захворювання кисті. Існує навіть термін «музикальна судома» – порушення нормальних, раціональних рухів кисті під час гри, свого роду «перенапруження мускулатури, підсумком якого нерідко є мимовільне скорочення м’язів, зазвичай зветься судомами, і болю невралгічного характеру. Ця хвороба для музиканта надзвичайно небезпечна і небажана, оскільки може поставити крапку на його кар’єрі. Саме тому при навчанні грі на піаніно особлива увага звертається на постановку рук. Спеціальні методи запобігання розвитку хвороб кисті існують не тільки для піаністів, але і для гітаристів, для яких вони не менш актуальні.
Гітаристам, окрім дистонії м’язів кисті, серйозно загрожує ще й втрата слуху. Взагалі порушення слуху стоять на другому місці по частоті серед професійних захворювань музикантів. Так, після відвідування рок-концерту, ми відчуваємо часткову втрату слуху. Уявляєте, що відбувається з музикантами, які репетирують кожного дня по декілька годин? Для того, щоб захистити свої вуха від руйнівної дії звуку, багато музикантів користуються берушами. Для оркестру навіть існує спеціальна система, яка дозволяє зменшити дію звуку на музиканта. Ті, які грають на трубі, повинні знаходитися на узвишші, для того, щоб звук йшов над іншими музикантами та не пошкоджував їм барабанні перетинки. Перед оркестром повинно бути два метри пустого простору. Ті ж два метри простору ;повинні оточувати великі струнні інструменти. Всі ці запобіжні заходи в деякій мірі зменшують вплив шуму, але повністю від нього не рятують.
У скрипалів є особлива хвороба- шия скрипаля. При частому стиканні зі скрипкою шкіра стає грубою, втрачає свою нормальну пігментацію.
Музиканти, які грають на духових інструментах, часто страждають від дерматиту на губах та підборідді, іноді навіть хронічною екземою. Не говорячи вже про остеохондроз- болі в спині в результаті багатогодинного перебування у вимушеній робочій позі.
Погіршення газообміну та збільшення резервного об’єму видиху говорить про приховану емфізему легенів у музикантів, які грають на духових інструментах.
Довготривале та часте підвищення внутрішньочеревного тиску при грі на духових інструментах, обумовлене напругою черевної стінки, створює перешкоду до відтоку крові з вен нижніх кінцівок і отже схильність до варикозного розширення вен.
Спостерігається також цілий ряд психічних та нервових розладів. Згідно даних статистики, 50% всіх музикантів відчувають страх перед сценою. А хронічне нервове перенапруження тягне за собою всілякі хвороби травневої системи, аж до виразки шлунку.
В профілактиці професійних захворювань, окрім вищезазначених запобіжних заходів, не менш важливою стороною учбової, виконавчої та виробничої діяльності музиканта є організація занять, репетицій, концертів, які далеко не завжди залежать від самого музиканта. Часто учбова та виробнича діяльність диктує дворазові навантаження: вранці- на репетиції, ввечері на спектаклі або концерті. Робота у вечірні та нічні години дуже втомлює. Такі заняття та робота потребують суворого дотримання режиму праці та відпочинку. Раціональною вона буде в тому випадку, коли робота чергується з паузами відпочинку. Спостереження показали, що музикант не повинен грати більше 30-40 хвилин без перерви. Через 40 хвилин рекомендовано зробити перерву на 5-10 хвилин, так як продовження гри понад 40 хвилин призводить до стомлення нервово-м’язового апарату. Після 3-4 годин занять відпочинок повинен бути більш тривалим. Не варто перевантажувати молодий незміцнілий організм непосильними заняттями, необхідно раціонально складати музикальну програму. Погане самопочуття, перевтомлення, нерегулярне харчування, зловживання алкоголем та нікотином, недостатнє перебування на свіжому повітрі, недовготривалий сон та мала рухлива активність можуть сприяти більш швидкому виникненню професійних захворювань.
Окрім того рекомендовано неухильно розвивати та тренувати м’язи, займатися зимовими та літніми видами спорту, художньою гімнастикою, тенісом, настольним тенісом, бадмінтоном, греблею, баскетболом, волейболом.
Проаналізувавши професійну та творчу діяльність музикантів, експериментально встановлено, що фізіологічно обгрунтованим профілюючим видом спорту для них є плавання. У воді практично виключається статична робота скелетних м’язів і м’язи мають можливість розслаблення. Зменшується навантаження на хребет, а це є сприятливим фактором для лікування радікулітів, сколіозів. Активні заняття плаванням допомагають вилікуванню різноманітних травм, пов’язаних із розтязненням зв’язок, вивіхів.
Заняття плаванням здійснює позитивний вплив на респіраторну систему, вдосконалюючи її функцію, що має суттєве значення в професійній діяльності музикантів, які грають на духових інструментах.
Плавання є ефективним методом загартовування та відіграє важливу роль в профілактиці простудних захворювань.
Отже, професійне зайняття музикою, як виявляється, виснажлива і досить травмонебезпечна праця.
Джерело: Управління Держпраці у Миколаївській області
