Приписи інспектора з пожежної безпеки

1. Зараз у питаннях необхідності обладнання об’єктів системами протипожежного захисту слід керуватися, в першу чергу, ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту» (Додаток В), витяг з якого наведено нижче, а також іншими чинними державними нормативними актами з питань пожежної безпеки.

Витяг з Додатку В ДБН В.2.5-56:2010

Перелік однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними системами пожежної сигналізації та пожежогасіння, і тип системи передавання тривожних сповіщень

Таблиця В.1. Будинки різного призначення

У той же час діє СНиП 2.09.04-87* «Административные и бытовые здания». Його дія розповсюджується на проектування адміністративних і побутових будівель висотою до 16 поверхів включно та приміщень підприємств. Згідно з п. 1.31* СНиП 2.09.04-87*, автоматична пожежна сигналізація повинна бути встановлена в окремо розташованих будівлях і прибудовах з кількістю поверхів більше чотирьох, у вставках та вбудовах — незалежно від кількості поверхів в усіх приміщеннях, крім приміщень з мокрим процесом.

2. Згідно з п. 5.24 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва»:
«У будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім будинків V ступеня вогнестійкості, на шляхах евакуації не дозволяється застосовувати будівельні матеріали з вищою пожежною небезпекою, ніж:

• Г1, В1, Д2, Т2 — для оздоблення стін, стель і заповнення в підвісних стелях вестибюлів, сходових кліток, ліфтових холів;
• Г2, В2, Д2, Т2 — для оздоблення стін, стель і заповнення в підвісних стелях коридорів, холів і фойє;
• Г2, РП1, Д2, Т2 — для покриттів підлог вестибюлів, сходів, сходових кліток, ліфтових холів;
• В2, РП2, Д2, Т2 — для покриттів підлог коридорів, холів, фойє.

Дозволяється в коридорах, холах (окрім ліфтових холів), фойє влаштовувати підлоги з деревини.
Каркаси підвісних стель на шляхах евакуації та у приміщеннях слід виконувати з негорючих матеріалів».
Згідно з тим самим ДБН В.1.1-7-2002, будівельні матеріали класифікують за такими показниками пожежної небезпеки, як горючість, займистість, поширення полум’я поверхнею, димоутворювальна здатність та токсичність продуктів горіння.

За горючістю будівельні матеріали поділяють на негорючі (НГ) та горючі (Г).
Негорючі будівельні матеріали за іншими показниками пожежної небезпеки не класифікують.

Горючі будівельні матеріали поділяють на чотири групи:

• Г1 (низької горючості);
• Г2 (помірної горючості);
• Г3 (середньої горючості);
• Г4 (підвищеної горючості).

Горючість будівельних матеріалів з віднесенням їх до відповідної групи визначають за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19-95.

Горючі будівельні матеріали за займистістю поділяють на три групи:

• В1 (важкозаймисті);
• В2 (помірнозаймисті);
• В3 (легкозаймисті).

Займистість будівельних матеріалів з віднесенням їх до відповідної групи визначають за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.1.1-2-97.

Горючі будівельні матеріали за поширенням полум’я поверхнею поділяють на чотири групи:

• РП1 (не поширюють);
• РП2 (локально поширюють);
• РП3 (помірно поширюють);
• РП4 (значно поширюють).

Групи будівельних матеріалів за поширенням полум’я поверхнею визначають для поверхневих шарів конструкцій покрівель, підлог, у т. ч. килимових покриттів, і встановлюють за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.2.7-70-98.

Горючі будівельні матеріали за димоутворювальною здатністю поділяють на три групи:

• Д1 (з малою димоутворювальною здатністю);
• Д2 (з помірною димоутворювальною здатністю);
• Д3 (з високою димоутворювальною здатністю).

Групи будівельних матеріалів за димоутворювальною здатністю встановлюють залежно від значення коефіцієнта димоутворення, який визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044-89.

Горючі будівельні матеріали за токсичністю продуктів горіння поділяють на чотири групи:

• Т1 (малонебезпечні);
• Т2 (помірнонебезпечні);
• Т3 (високонебезпечні);
• Т4 (надзвичайно небезпечні).

Групи будівельних матеріалів за токсичністю продуктів горіння встановлюють залежно від значення показників токсичності продуктів горіння, які визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044-89.

3. Згідно з ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва» (п. 5.13, 5.14), з будинку, з кожного поверху та з приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, обумовлених нормативними документами.

Допускається передбачати один евакуаційний вихід:

• з приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м;
• з приміщення площею не більше як 300 м2, розташованого в цокольному, підвальному, підземному поверхах, якщо кількість людей, які постійно перебувають у ньому, не перевищує 5 осіб. При кількості людей від 6 до 15 допускається передбачати другий вихід через люк з розмірами щонайменше 0,6 м х 0,8 м з вертикальними металевими сходами завширшки не менше 0,45 м або через вікно з розмірами щонайменше 0,75 м х 1,5 м і з пристосуванням для виходу. Вихід через приямок повинен бути обладнаний металевими сходами (або скобами) в приямку;
• з цокольного, підвального, підземного поверхів площею щонайбільше 300 м2 з приміщень, призначених для одночасного перебування не більше 5 людей. При кількості людей від 6 до 15 з поверху повинен передбачатися додатковий вихід відповідно до підпункту б) цього пункту.

Кількість евакуаційних виходів з будинку повинна бути не меншою за кількість евакуаційних виходів з будь-якого його поверху.

4. По-перше, зазначений ДБН 2.2.9-99 не є чинним. Замість нього діє ДБН 2.2-9-2009.

По-друге, протипожежні двері 2-го типу з межею вогнестійкості ЕІ30 повинні мати сертифікат відповідності, їхній монтаж (встановлення) може провадити тільки спеціалізована організація, яка має відповідну ліцензію.

Тому в разі необхідності встановлення протипожежних дверей потрібно знайти таку підрядну організацію, укласти відповідний договір, решта питань покладається на підрядника.

Матеріал надано редакцією журналу «Охорона праці і пожежна безпека»