Пожежна безпека складів твердого палива


Пожежна безпека складів твердого палива

В наш енергозалежний час особлива увага приділяється виробництву достатньої кількості енергії, необхідної для промисловості, систем опалення, побутових та інших потреб. Основою та первинною ланкою такого виробництва є енергетичне паливо.

Енергетичним паливом називаються горючі речовини, які економічно доцільно використовувати для отримання великих кількостей тепла в промислових цілях. Основними його видами є органічні: торф, горючі сланці, вугілля, природний газ, продукти переробки нафти.

Основні види енергетичного палива

За способом отримання розрізняють природні і штучні види палива. До природних відносяться натуральні: вугілля, сланці, торф, нафта, природні гази. Із твердих видів палива до штучних належать кокс, брикети вугілля, деревне вугілля. З рідких — мазут, бензин, гас, солярове масло, дизельне паливо. З газових — доменний, генераторний, коксівний гази, гази підземної газифікації.

Торф, буре вугілля, кам’яне вугілля і антрацити утворилися в процесі послідовної вуглефікації відмерлої рослинної маси. Основне виробництво електричної і теплової енергії провадиться на твердому паливі. Зрозуміло, що усі види палива, зокрема твердого, мають високий рівень пожежної небезпеки. Розглянемо основні заходи пожежної безпеки для місць максимальної концентрації твердого палива — складів.

Обов’язки керівників, власників. Організаційні заходи

Згідно з Кодексом цивільного захисту України (ст. 20 «Завдання і обов’язки суб’єктів господарювання») до завдань і обов’язків суб’єктів господарювання зокрема належить:

  • забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
  • здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, зокрема правилам техногенної та пожежної безпеки;
  • розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання;
  • розроблення і затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням;
  • утримання у справному стані засобів протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням;
  • здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;
  • своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на відповідній території;
  • проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах суб’єкта господарювання, здійснення заходів щодо неперевищення прийнятних рівнів таких ризиків.

Початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб’єктом господарювання об’єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин), зокрема, складів твердого палива, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, а для суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику — також за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об’єкта чи приміщення. Оцінка протипожежного стану проводиться суб’єктом господарювання, який одержав відповідну ліцензію.

Основні заходи пожежної безпеки

Відстані від складів твердого палива до будівель і споруд, а також між ними встановлюється вимогами СНиП ІІ-89-80* «Генеральные планы промышленных предприятий», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова і сільських поселень», іншими чинними нормативними актами.

На складах твердого палива забороняється здійснювати розвантаження, зберігання і спалювання палива з незнайомими або невивченими характеристиками щодо вибухопожежонебезпеки.

Площадка для зберігання твердого палива повинна бути очищена від рослинного сміття і горючих матеріалів, вирівняна і щільно утрамбована.

Забороняється складування вугілля на землі, яка має органічні речовини і колчедани.

Під закладеними штабелями твердого палива не рекомендується розміщувати водостічні канали, дренажні пристрої, окремі труби і кабелі, а також теплофікаційні, кабельні та інші тунелі. При потребі будівництва тунелів вони повинні бути прохідними і мати перекриття із шаром ущільненого ґрунту над ним завтовшки не менше 1 м.

На складі повинна бути передбачена спеціальна площадка для гасіння палива, що самозайнялося, і його остигання після видалення із штабеля.

Усе паливо, яке надходить на склад для тривалого зберігання, повинно складуватися в штабелі після вивантаження його з вагонів у якомога коротший термін.

Забороняється зберігання вивантаженого палива в безформних купах і навалом більше двох діб.

Габаритні розміри штабелів вугілля визначаються розмірами відведеної для них площадки, а також можливостями вантажно-розвантажувальних механізмів.

Для виконання регламентних робіт зі штабелями, а також проїзду механізмів і пожежних машин відстань від підошви штабелів до загорожі і фундаменту підкранових колій повинна бути не менше 3 м, а до зовнішнього краю головки підкранової рейки або бровки автошляху — не менше 2 м.

За паливом, що зберігається на складі і може самозайнятись, повинно бути встановлено систематичне спостереження з метою своєчасного виявлення самозаймання. Основним методом експлуатаційного контролю за станом штабелів є його зовнішній (візуальний) огляд, який виконується за встановленим графіком черговою зміною або особою, призначеною начальником цеху.

Для уточнення розмірів осередку самозаймання палива і для контролю за температурою осередку в штабелі повинні застосовуватись спеціальні термовизначальники і термощупи.

Під час візуальних оглядів штабеля з паливом, що самозайнялося, особливу увагу слід звернути на стан укосів у нижній частині, де накопичуються великі куски, бо в цих місцях відбувається проникнення кисню, яке призводить до самонагрівання і самозаймання.

Зовнішніми ознаками зміни температури в штабелях і появи місць самозаймання є:

  • поява за ніч на поверхні штабеля близького до місця самозаймання вологих плям, які зникають зі сходом сонця, а в зимовий час — проталин у сніговому покрові й покришення снігу;
  • швидке утворення сухих плям у штабелі після дощу або великої роси;
  • поява пари і специфічного запаху продуктів розкладання палива;
  • утворення сольових відкладень на поверхні штабеля, які зникають після опадів.

У разі виявлення ознак самозаймання палива потрібно в короткий термін виконати додаткові ущільнення поверхні штабеля на ділянці, яка перевищує розміри вогнища в 2–3 рази.

Якщо вказані заходи будуть недостатніми, то осередки палива, що самозайнялося, підлягають вилученню зі штабеля з поступовим гасінням на спеціальній площадці з подальшим подаванням у тракт паливоподачі котельні.

Забороняється заливати водою осередки палива, що самозайнялося, безпосередньо в штабелі. Забороняється також вилучати осередки палива, що самозайнялося, зі штабеля при сильному вітрі (більше 5 м/с). Заглиблення, яке залишилося в штабелі, має бути засипане вологим паливом і ущільнене на рівні з поверхнею штабеля.

За ліквідованими осередками горіння має вестись постійний контроль з записом в оперативному журналі протягом тижня.

За відсутності в цих штабелях нових осередків палива, що самозайнялося, зберігання і витрата палива здійснюються у звичайному порядку.

Забороняється подавати паливо, що самозайнялося:

  • при розвантаженні з вагонів безпосередньо в штабель з паливом або в тракт паливоподачі;
  • із штабеля в тракт паливоподачі.

Паливо, що самозайнялося у вагонах, повинно бути вилучено з виявлених осередків і подаватись на спеціальні площадки для гасіння розпиленою водою. Охолоджене паливо разом зі свіжим дозволяється подавати на спалювання.

Зсуви, вимоїни та інші дефекти, що виникають у штабелі палива, котре самозайнялося, протягом певного часу, а також через довготривалі дощі, мають вилучатися у короткий термін, а штабелі додатково ущільнюватися, щоб запобігати самозайманню.

При обладнанні на складі палива незалежної мережі протипожежного водопостачання і насосної станції вони повинні експлуатуватись аналогічно системам пожежогасіння підприємства.

Перед закладкою палива, яке тільки надійшло, основу старого штабеля необхідно чистити від залишків палива особливо ретельно, якщо в ньому були осередки палива, що самозайнялися при зберіганні.

Особливі вимоги для складів зберігання вугілля та торфу

Майданчики складів вугілля, сланців і торфу повинні бути захищені від затоплення поверхневими і ґрунтовими водами. Позначка планування вугільного складу повинна бути вище рівня ґрунтових вод не менше ніж на 0,5 м.

Майданчики для зберігання вугілля та торфу треба очищати від рослинного шару, будівельного сміття та інших горючих матеріалів, вирівнювати й утрамбовувати.

Навколо резервного складу торфу повинна бути передбачена канава глибиною щонайменше 1,5 м і з шириною дна не менше 1 м, розташована за огорожею на відстані 10 м. У разі розміщення резервного складу на заторфованій ділянці, канава повинна прорізати шар торфу до мінерального ґрунту. Між огорожею та канавою повинна передбачатися кільцева автодорога.

Резервні склади торфу повинні з’єднуватися з дорогою загального користування двома в’їздами, розташованими з різних боків складу проти поперечних або поздовжніх проїздів між штабелями.

Паливо, що надходить на склад для тривалого зберігання, має укладатися у штабелі після вивантаження його з вагонів у якомога  коротші терміни.

Вугілля різних марок, кожний вид торфу (у шматках або фрезерний) повинні зберігатися в окремих штабелях. Кожний штабель вугілля повинен мати табличку, на якій вказується марка і дата його надходження на склад.

Під час укладання вугілля та його зберігання необхідно ретельно стежити за тим, щоб до штабелів не потрапляли деревина, тканини, папір, сіно та інші горючі відходи.

На складі повинен бути забезпечений систематичний контроль за температурою у штабелях вугілля й торфу шляхом установлення в укосах контрольних залізних труб та термометрів.

У разі підвищення температури вище 60 °С необхідно здійснювати ущільнення штабеля в місцях підвищення температури, вибирання вугілля чи торфу, що розігрівся, або застосовувати інші безпечні методи для зниження температури.

Паливо зі штабелів, в яких відзначається підвищення температури, слід використовувати в першу чергу.

При зберіганні особливо активного вугілля (кансько-ачинського, екібастузького, назарівського і деяких інших) можливе його поверхневе самозаймання, яке за декілька годин може охопити всю поверхню штабеля, якщо не вжити заходів для ліквідації самозаймання.

Поверхневі осередки палива, що самозайнялося, повинні ліквідуватися шляхом перемішування зі свіжим паливом з обов’язковим ущільненням поверхні штабеля.

Допускається гасіння вказаних поверхневих осередків палива, що самозайнялося, розпиленою водою з одночасним перемішуванням зі свіжим паливом з наступним ущільненням.

У дощову погоду можливе гасіння поверхні осередків палива, що самозайнялося, шляхом перемішування палива цього самого штабеля з наступним ущільненням.

Гасіння або охолодження вугілля водою безпосередньо у штабелях не дозволяється. Вугілля, що загорілося, слід гасити водою лише після вибирання із штабеля.

У разі загоряння торфу в шматках у штабелях необхідно осередки залити водою з додаванням змочувача або закидати сирою торфовою масою та здійснити розбирання ураженої частини штабеля. Фрезерний торф, який загорівся, необхідно видаляти, а місце вибирання заповнювати сирим торфом та утрамбовувати.

На складі повинен бути передбачений спеціальний майданчик для гасіння палива, що самозайнялося, та його охолодження після видалення зі штабеля.

За ліквідованими осередками горіння має вестись постійний контроль: на штабелях вугілля — протягом тижня, на штабелях торфу — протягом двох тижнів.

Для виконання регламентних робіт зі штабелями а також проїзду механізмів та пожежних машин відстань від підошви штабелів до огорожі паркану та фундаменту підкранових шляхів повинна бути не менше 3 м, а до зовнішнього краю головки рейки або брівки автошляху — не менше 2 м.

Приміщення для зберігання вугілля та торфу, влаштовані у підвальному чи першому поверсі виробничих будівель, повинні бути відокремлені протипожежними перешкодами.

При цьому має бути забезпечене природне провітрювання всього простору над поверхнею складеного вугілля або торфу.

Під час укладання вугільних штабелів у механізованих котельних висота штабелів не повинна перевищувати 4 м, а в немеханізованих — 2,5 м.

Не дозволяється:

  • укладати вугілля та торф на ґрунті, що містить органічні речовини, колчедани;
  • розміщувати під штабелями водостічні канали, дренажні пристрої, джерела тепла (паропроводи, трубопроводи гарячої води, канали нагрітого повітря тощо), окремі труби й кабелі, а також теплофікаційні, кабельні та інші тунелі;
  • зберігати вивантажене паливо в безформних купах та навалом більше 2 діб;
  • видобувати зі штабеля осередки палива, що самозапалилося, під час сильного вітру (більше 5 м/с);
  • знов укладати в штабелі вугілля, що самозайнялося, і торф після охолодження або гасіння (вони підлягають відвантаженню й використанню);
  • складувати вугілля свіжого видобутку на старі відвали вугілля, які пролежали понад один місяць;
  • транспортувати вугілля або торф, що горить, транспортними стрічками та відвантажувати його в залізничний транспорт;
  • приймати на склади вугілля і торф з помітними осередками самозаймання.

Паливоподача твердого палива

Персонал, який забезпечує експлуатацію, наладку й ремонт паливоподачі твердого палива, зобов’язаний знати характеристику палива, яке надходить на електростанцію, і його вибухо- і пожежонебезпеку.

При проведенні різних робіт необхідно вилучити або звести до мінімуму утворення інтенсивного джерела пилу, оскільки пил (розмір частинок менше 0,2 мм) вугілля, який зависає в повітрі, утворює вибухонебезпечну суміш.

Концентрація паливного пилу в повітрі виробничих приміщень і галерей конвеєрів не повинна перевищувати допустимих значень, установлених санітарними нормами (до 10 мг/м3). Постійний контроль запиленості приміщень має проводитись за графіком залежно від властивостей палива.

Вузли пересипання палива та інше технологічне обладнання з джерелами пилу повинні мати надійне ущільнення.

За станом ущільнень встановлюється періодичний контроль. Помічені несправності необхідно ліквідовувати в короткий термін.

Для забезпечення санітарних норм і вимог вибухонебезпеки тракту паливоподачі на вузлах пересипання палива повинні нормально працювати аспіраційні установки або установки подавлення пилу із застосуванням тонко розпиленої води, повітряно-механічної піни або водопарової суміші.

При подаванні палива необхідно, щоб працювали всі засоби знепилення, які розміщуються на тракті паливоподачі, а також пристрої — уловлювачі металу й трісок.

Пристрої пуску та зупинки установок обезпилення або пилопригнітання повинні бути зблоковані з установками пуску й зупинки конвеєрів паливоподачі.

На тракті паливоподачі повинен регулярно проводитися контроль і своєчасно виконуватися поточний ремонт устатковання для зменшення нагромадження пилу.

У приміщенні тракту паливоподачі необхідно дотримуватися чистоти, регулярно проводити прибирання з видаленням пилу з усіх місць його нагромадження.

Прибирання слід виконувати згідно із затвердженим графіком залежно від типу твердого палива, його здатності до окиснення й запилення приміщень.

Пил повинен прибиратись гідрозмиванням або механізованим способом. У разі потреби в окремих місцях його можна прибирати вручну. Ці роботи дозволяється виконувати тільки після зволоження пилу розпиленою водою.

Щоб уникнути завихрення пилу палива, слід регулярно проводити ремонт засклення і дверних прорізів.

Опалювальні системи, що встановлені на тракті паливоподачі, повинні мати гладкі поверхні й бути легкодоступні для очищення.

Електрообладнання, яке встановлене на тракті паливоподачі, має бути пилезахисного виконання і відповідати вимогам гідроприбирання пилу.

На кабельних трасах, що проходять трактом паливоподачі, необхідно залишати просвіти між кабелями для зменшення нагромадження пилу.

Перетинання кабельних проходів на перекриттях та стінах повинні ущільнюватися.

У приміщеннях, галереях конвеєрів і бункерах сирого вугілля застосовуються світильники пилезахисного виконання. Очищення світильників і заміна лампочок проводиться за умови виключеної напруги і тільки електромонтером.

На трактах паливоподачі допускається застосування люмінесцентних світильників закритого виконання.

При завантаженні конвеєрних стрічок і за їх роботи не повинно бути просипання палива. Просипане паливо слід прибирати протягом робочої зміни.

Щоб уникнути злежування палива, що самозаймається в бункерах сирого вугілля, періодично за графіком проводиться їх опорожнення до мінімально допустимого рівня.

При переході електростанції на довготривале спалювання газу або мазуту і перед капітальним ремонтом відповідного обладнання необхідно проводити повне опорожнення бункерів сирого вугілля.

Дренчерні водяні завіси повинні перевірятися з пуском води за затвердженим графіком, але не менше одного разу на квартал. Результати огляду й пуску дренчерних завіс необхідно записувати в оперативний журнал паливно-транспортного цеху.

Місцеве ручне управління дренчерними завісами має бути справним і розташовуватись у доступних при пожежі місцях (на сходах, у тамбурах тощо).

Змащувальні матеріали у кількості добової потреби зберігаються в закритій тарі й закритих маслянках поблизу робочих місць у спеціальних металевих ящиках.

Зварювальні й інші вогненебезпечні роботи виконуються згідно з вимогами, викладеними у розділі 15 Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 липня 2005 р. № 343.

Перед проведенням вулканізаційних робіт на конвеєрах необхідно очистити від пилу ділянку не менше 10 м уздовж стрічки (при потребі виконати гідроприбирання) і забезпечити її пересувними засобами пожежогасіння.

У галереях тракту паливоподачі перехідні мости через конвеєри повинні бути в справному стані.

У виробничих приміщеннях тракту паливоподачі забороняється:

  • палити за межами спеціально відведених місць;
  • застосовувати для опалення електричні нагрівальні прилади;
  • застосовувати відкриті лампи розжарювання;
  • подавати паливо, що самозайнялося (яке тліє), на конвеєри і складувати його в бункери;
  • нагромаджувати паливо під нижніми нитками конвеєрних стрічок;
  • зупиняти конвеєри, навантажені паливом, крім аварійних випадків;
  • у разі аварійної зупинки конвеєрні стрічки повинні бути розвантажені від палива в найкоротший термін;
  • зберігати в галереях конвеєрів демонтоване обладнання, транспортерну стрічку та інші горючі матеріали.

У разі виявлення осередків вогнищ, тління або горіння в бункері сирого палива необхідно вжити таких організаційних і технічних заходів:

  • про проведену роботу негайно повідомити начальника зміни, цеху;
  • організувати гасіння вогнища (тління) розпиленою водою;
  • завантажити бункер до найбільшої відмітки свіжим паливом, якщо це можливо;
  • швидко розпочати спрацювання палива з бункера;
  • зробити відповідний запис в оперативний журнал цеху, а при пошкодженні обладнання або його зупинці провести розслідування.

Комплектація складів твердого палива (території, будівель, споруд, технологічного обладнання) первинними засобами пожежогасіння здійснюється згідно з вимогами Правил пожежної безпеки та Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МНС України від 2 квітня 2004 р. № 151.

Анатолій Рожков,
експерт з питань пожежної та техногенної безпеки

Матеріал надано редакцією журналу «Охорона праці і пожежна безпека»