Пожежі, аварії та коти на деревах: один день із рятувальниками


Пожежі, аварії та коти на деревах: один день із рятувальниками

Для когось вони герої, а дехто й не знає, чим, окрім гасіння пожеж, займаються рятувальники. Насправді робота пожежників багатогранна та має одну мету – безпека та здоров’я громадян.

Журналісти Дзеркало медіа вирішили спробувати себе у ролі рятувальників і провели добу разом з черговими.

07.45

На контрольному пропускному пункті нас зустрічає черговий, начальник караулу Павло Красовський. Він одразу заводить на “розвід” – це лінійка, коли заступає нова зміна. По обидва боки стають два караули. Павло проводить інструктаж з правил безпеки праці.

Після чого черговий звітує по надзвичайних ситуаціях, що відбулися за минулу добу в районі та місті, про готовність здачі автомобілів до роботи.

Раптово двічі дзвенить дзвінок. Це означає приїзд начальства. У приміщення пожежної частини заходить начальник Коломийського МРВ УДСНС, полковник сл. цивільного захисту Ігор Вацик та начальник 7-ї Державної пожежно-рятувальної частини УДСНС в Івано-Франківській області – Павло Хоміцький. Йому звітують начальники двох караулів.Після чого Павло заступає на бойове чергування.

08.00

У гаражі припарковані 20 машин, розташованих у два ряди. Коли потрібно їхати на пожежу, в першу чергу їдуть машини з першого ряду, які перебувають в бойовому розрахунку.

Виклику поки немає. Хлопці закінчують технічну роботу з прийому бойової техніки, а ми прямуємо у диспетчерську. Тут вже 15 років працює Любов Костюк.

“Колись тут працював і мій тато. Робота подобається, але дуже втомлює. Люди не завжди розуміють, чим насправді займаються рятувальники”, – пояснює працівниця. Біля жінки чотири телефони, які можуть дзвонити одночасно. Три з них – це лінії “101”, а четвертий – зв’язок з оперативно-диспетчерською службою Івано-Франківська.

“Інколи телефон розривається від дзвінків. Нашу діяльність плутають з службою “911”. Бували випадки, коли людина дзвонила і казала, що хоче вчинити самогубство. Нам нічого не залишалось, як її заспокоювати. Або плутали з водоканалом та викликали, коли затоплювало приміщення, телефонують коли зупиняється ліфт. Не раз й котів з дерев знімали.

10.00

Виходимо у внутрішній двір. Там розміщена теплодимокамера, в якій проводять практичні заняття з пошуку та рятування умовного потерпілого. Начальник караулу проводить практичне заняття. Біля пожежного автомобіля стоїть відділення та чекає наказів керівника.

Щодня хлопці відточують свою майстерність у запропонованій ситуації. Сьогоднішня тема – ліквідувати умовну пожежу у двоповерховій будівлі на другому поверсі. Близько години триває заняття.

Після заняття рятувальники прямують у навчальний клас. Усі хлопці сидять за партами та пишуть конспекти. Кожен має навчальний план, занотовує теми. Панує тиша.

Раптом голосно лунає дзвінок. Хлопці одразу зриваються з місць і вибігають з навчального класу. Спустившись до гаража, ми побачили рятувальників у формі в пожежному автомобілі. За секунду ворота відкрили – і, в супроводі гучної сирени та мигалок, рятувальники виїхали на виклик. Оскільки автомобіль був заповнений пожежниками, для нас місця не залишилося.

14.30

 

Раптово лунає дзвінок – новий виклик. Ми забігаємо у гараж та сідаємо в автомобіль разом з рятувальниками, їдемо у Великий Ключів. У автомобілі абсолютна тиша. Тільки Павло розмовляє по рації з диспетчерською, яка завжди на зв’язку з караулом. Водій пожежного автомобіля змушений, окрім сирени, по кілька разів вмикати спеціальний звук, тому що водії не пропускають. Мало хто реагує на пожежний автомобіль та стає на бік дороги.

 

Заїжджаємо у село. Ями, горби, вузенькі вулички… Такими дорогами складно їхати великому автомобілю. Доїжджаючи до місцевої школи, помічаємо дівчину, яка в паніці махає руками та вказує, куди їхати. Аби швидше доїхати до місця пожежі, дівчина сідає до нас. Напруга зростає. Приїхали. Рятувальники за секунду зістрибують з автомобіля та витягують рукави, аби подати воду.

Перед нами горить стара нежитлова дерев’яна хата. Нас зустрічає старша жінка, яка одразу починає кричати і вигукувати:

“Чому так довго їдете? Чому не гасите? Що ви там робите!”.

Начальник бригади викликає підмогу, пожежну бригаду з Печеніжина, бо на момент прибуття будівля була охоплена вогнем повністю, а джерел водопостачання поблизу не було. Далі на допомогу приїжджає бригада з Печеніжина, яка разом з колегами починає гасити пожежу. Хата горить і тріщить.

Уламки падають. На місце прибуває поліція та інспектор Коломийського МРВ УДСНС. Поліція бере свідчення в очевидців, а інспектор намагається зафіксувати пожежу та встановити причину.

Пожежа зменшується. Загасити пожежу – недостатньо. Після гасіння рятувальники починають валити стіни, щоб не допустити чергового загорання.

19.30

Ми повертаємось в пожежну частину. За період нашої відсутності викликів було ще шість. І всі пов’язані з палінням сухої трави. За столом сидить втомлена Любов Костюк.

“Коли люди зрозуміють, що в цю пору не можна палити суху траву?” – тихо промовляє жінка.

22.00

У пожежну частину поступає дзвінок. Ми сидимо у диспетчерській та розпитуємо про виїзди. Любов Костюк відповідає на дзвінок. Зі слухавки:”Мені здається, що пожежа в районі зупинки “Хатки”. Горить суха трава в селі Княждвір”.

Прибігає Павло і одразу радить відправити бригаду з Печеніжина та дзвонити старості села. Тільки за четвертим разом чоловік здіймає слухавку.

“Я на лікарняному. Мене нічого не цікавить”, – відповідає. Через 17 хвилин бригада зв’язується з Любов’ю Костюк та повідомляє про можливість підходу пожежі до лісу. В таких випадках диспетчер виходить на зв’язок з лісниками, котрі допомагають організувати пожежогасіння. Але й до них жінка не може додзвонитись. Паралельно дзвонять з області та вимагають звіт за день.

Через деякий час Любі все-таки вдається додзвонитись до головного лісника. Він відправляє кількох своїх хлопців на місце події.

Любов зітхає і каже: “У нас так завжди. Ввечері неможливо зв’язатися з кимось”.

Опісля ситуацію пояснює Павло: “В кожній ОТГ створено добровільні пожежні дружини, які повинні здійснювати першочергові заходи з гасіння пожеж на території сільської ради і які підпорядковуються старості чи голові села або селища. Але це лише на папері.

Насправді місцеві органи самоврядування не хочуть співпрацювати та не виконують свої обов’язки щодо захисту населення у напрямку пожежної безпеки. І таку ситуацію ми спостерігаємо в цілій країні. Усі знають про свої права, але забувають про прямі обов’язки”.

Автор: Соломія МАРДАРОВИЧ

Фото: Ярослав ВАРЦАБ’ЮК

Джерело: Дзеркало медіа 

Матеріали до теми


Наказ «Про службу пожежної безпеки в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України» (проєкт № 1580)
У пояснювальній записці до проєкту документа вказано, що наказ розроблено з метою забезпечення та дотриманням правил пожежної безпеки в Державній ...
Періодичність проведення вогнезахисту дерев’яних конструкцій
ЗАПИТАННЯ Яка періодичність проведення вогнезахисту дерев’яних конструкцій? Як проводиться перевірка відповідності вогнезахисту?   ВІДПОВІДЬ Насамперед слід керуватися Главою IХ «Правил ...
Протипожежний захист для шкіл і військових ліцеїв: Уряд затвердив розподіл коштів
Кабінет Міністрів України затвердив розподіл субвенції на протипожежний захист для закладів загальної середньої освіти, зокрема військових ліцеїв. Фінансування передбачено з ...
Проєкт наказу № 1563 «Про затвердження Інструкції з оперативного інформування та проведення службових розслідувань щодо пожеж, які стались на об’єктах суб’єктів господарювання паливно-енергетичного комплексу»
Як зазначено у пояснювальній записці документа, метою проєкту наказу Міністерства енергетики України «Про затвердження Інструкції з оперативного інформування та проведення ...