Проект видавничого дому «МЕДІА-ПРО»

Безпека використання такелажних засобів на виробництві

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ

Ви ще не отримуєте професійні новини від нашого порталу
для спеціалістів з охорони праці і пожежної безпеки?

Ми надсилаємо нашим відвідувачам корисні та цікаві статті
й актуальні новини. Абсолютно безкоштовно та без спаму.

Долучайтеся прямо зараз до кола найкращих професіоналів!

Загальні вимоги до такелажних засобів

У статті розглядаються вимоги безпеки до такелажних засобів. Ця публікація присвячена засобам, що застосовуються при роботах на висоті та верхолазних роботах, і порядку їх експлуатації. До вашої уваги вимоги безпеки при використанні на виробництві:
1. лебідок;
2. талів;
3. стропів вантажозахватних та знімних вантажозахоплювальних пристосувань

Термінологія
Такелажні засоби — це сукупність пристосувань для підтримування, підняття або опускання, зокрема — для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. До такелажних засобів умовно відносять і засоби підмощування та лази й кігті, які використовуються для підйому по вертикальних опорах — риштування, драбини, стрем’янки, пересувні підмощення.

Такелажне обладнання, як і захисні засоби, які застосовуються при роботах на висоті, мають проходити випробування статичним навантаженням, як при прийомі в експлуатацію, так і періодично під час експлуатації. Періодичність проведення механічних випробувань та оглядів такелажних засобів встановлюється заводами-виробниками, чинними Правилами охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07) та Правилами охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00-1.71-13).

Як і на захисних засобах, на такелажних мають бути позначки про те, що вони пройшли періодичні випробування, які наносяться на закріплену на такелажному засобі бирку у вигляді дати наступного випробування та інвентарного номера, або про це робиться напис яскравою фарбою безпосередньо на корпусі такелажного засобу на видному місці.

Усім такелажним засобам на підприємстві присвоюється інвентарний номер за прийнятою на підприємстві системою нумерації. За цим номером такелажний засіб реєструється в журналі обліку та огляду такелажних засобів, механізмів і пристроїв. Форму і зразок ведення цього журналу наведено в Додатку 7.
Для зручності поділимо такелажні засоби на:
— засоби малої механізації (механізми, пристрої) — лебідки, талі, стропи вантажозахоплювальні, блоки, поліспасти, домкрати;
— засоби підмощування — драбини (стрем’янки), помости (крім механізованих), риштування;
— кігті та лази монтерські.

Вимоги до такелажних засобів, які застосовуються при роботах на висоті та верхолазних роботах, і порядок їх експлуатації

Лебідки

Лебідки з ручним приводом мають бути споряджені запобіжними рукоятками, конструкція яких допускає підіймання або опускання тільки шляхом безперервної дії на рукоятку, у цьому випадку швидкість опускання не повинна перевищувати 0,33 м/с.

Лебідки з електричним приводом мають бути споряджені гальмом нормально закритого типу, яке автоматично замикається під час вимикання приводу. Коефіцієнт запасу гальмування має бути не менше 2. Зв’язок вала електродвигуна з валом барабана лебідки має здійснюватися за допомогою зубчастої або черв’ячної передачі. Використовувати для цього пасові та фрикційні передачі, фрикційні та кулачкові муфти не дозволяється.

Лебідки мають встановлюватися на фундаменті або споряджатися баластом, виготовленим з урахуванням забезпечення їх стійкості під час дії подвійного робочого навантаження.
Лебідки з електричним приводом із швидкістю підіймання й опускання більше 0,33 м/с мають забезпечувати плавне посадження колиски (якщо така лебідка використовується для робіт із колискою), закріпленої до каната лебідки.

Стаціонарна лебідка з електричним приводом має бути обладнана кінцевим вимикачем, що вимикає електродвигун при наближенні колиски до верхнього робочого положення.
Керування стаціонарною лебідкою з електричним приводом має провадитися з колиски шляхом безперервного натискання на кнопку апарата керування. Після припинення натискання на кнопку лебідка має зупинятися. Розрахунок канатів і блоків повинен провадитися за умов групи класифікації (режиму «робота») М8.

Лебідки після встановлення, перед пуском в роботу, а також періодично через кожні 12 місяців мають піддаватися повному технічному огляду. Статичне випробування лебідок проводиться навантаженням, яке перевищує їхнє тягове зусилля під час підіймання на 50 %, а динамічне — на 10 %. Не допускається виконувати роботи лебідками, під час огляду яких виявлено дефекти.

У разі встановлення лебідки в будівлі її раму необхідно закріплювати за колону будівлі, залізобетонний або металевий ригель перекриття будівлі, цегляну стіну сталевим канатом. Можливість кріплення рами до елементів будівель повинна бути підтверджена відповідним розрахунком.

Діаметр і кількість гілок каната необхідно розраховувати з огляду на вантажопідйомність лебідки з коефіцієнтом запасу міцності не менше 6.

Кінець обв’язувального каната необхідно закріплювати за допомогою затискачів, кількість яких визначається під час проектування, але їх повинно бути не менше трьох. Крок розміщення затискачів та довжина вільного кінця каната від останнього затискача повинні становити не менше шести діаметрів каната.

При встановленні лебідок на землі вони повинні закріплюватись за якір або з упором і противагою. При цьому забороняється приварювати раму лебідки.

Не дозволяється також, незалежно від місця встановлення лебідки (в будівлі або поза нею), приварювати ручні важелеві лебідки до майданчиків обслуговування обладнання, а також закріплювати їх до трубопроводів та їх підвісок.

Канат лебідки у разі правильного намотування повинен лягати на барабан рівними щільними рядами. Відстань між верхнім шаром намотаного каната та зовнішнім діаметром реборди повинна бути не менша ніж два діаметри каната. У нижньому положенні вантажозахоплювального органу лебідки на барабані повинно залишатись не менше півтора витка каната, не враховуючи витків, які перебувають під затискним пристроєм.

Для зменшення перекидального моменту, що діє на лебідку, канат повинен підходити до барабану знизу. Положення гілки каната, який набігає на барабан, повинно бути якомога ближчим до горизонтального та не більше ніж на 2° відхилятись від площини, перпендикулярної до осі барабану. Для цього за необхідності на підходах до лебідки канат повинен пропускатись через один або кілька відвідних блоки. Відстань від осі барабану до відвідного блока, найближчого до лебідки, повинна бути не менше 20 довжин барабану.

При підніманні вантажів одночасно двома лебідками швидкість намотування канатів на їх барабани повинна бути однаковою.

Лебідки з ручним приводом повинні бути обладнані безпечними рукоятками, які перебувають у зачепленні з приводним валом за умови обертання їх у бік піднімання, або автоматичним вантажоупорним гальмом. Лебідки, не обладнані автоматичним гальмом або безпечною рукояткою, дозволяється застосовувати тільки як тягові.

Рукоятки лебідок з ручним приводом повинні бути обладнані втулками, які вільно обертаються. Під час виконання робіт із застосуванням лебідки необхідно стежити за правильним намотуванням каната лебідки на барабан, не допускаючи його сковзання на вал лебідки.

Виконання робіт із застосуванням лебідок необхідно здійснювати за таких умов:
— надійного закріплення лебідок на робочому місці;
— справності гальм;
— справності електроприводу;
— наявності огородження приводу;
— надійного закріплення каната на барабані та правильного його намотування (без появи петель, послаблення каната тощо).

Ремонтувати або підтягати послаблені з’єднання дозволяється після виведення лебідки з роботи.

Металеві частини лебідок необхідно заземлювати «під болт» (для лебідок з електричним приводом). Для лебідок з ручним приводом заземлення металевих частин необхідно виконувати при проведенні робіт на повітряних лініях електропередачі, які перебувають під напругою.

Канати в місцях приєднання їх до колиски та барабана лебідки необхідно міцно закріплювати. Рух канатів під час піднімання та опускання колисок повинен бути вільний.

Не допускається тертя канатів об конструкції, що виступають.

Колиски, з яких робота не виконується, необхідно опустити на землю.

Не дозволяється під час виконання робіт із застосуванням лебідок з ручним важільним приводом:
— перебувати в площині коливання важеля та під вантажем, який піднімають;
— застосовувати важіль, що має більшу довжину, ніж передбачено технічними даними лебідки;
— переводити важіль з одного крайнього положення в інше ривками.

Під час виконання робіт вантаж, що переміщується, повинен бути надійно закріплений до гака. Рух рукоятки зворотного ходу повинен бути плавним, без ривків та заїдань. Тяговий механізм і канат повинні бути на одній прямій.

Не дозволяється виконувати роботу із застосуванням лебідок з ручним важільним приводом при просковзуванні каната під час зміни напрямку руху рукоятки прямого ходу, вільного проходження його в стискачах тягового механізму, а також у разі зрізування запобіжних штифтів або фіксаторів.

Змінювати хід з прямого на зворотний під час піднімання вантажу лебідками з електричним приводом необхідно тільки після зупинення лебідки, а під час підходу вантажу до крайніх положень — після уповільнення ходу.

При виявленні дефектів у електроприводі (сильне нагрівання електродвигуна, котушок електромагніту, резисторів, підшипників; сильне іскріння щіток електродвигуна або поява диму, запаху гару; відчутність дії струму в разі дотику до деталей лебідки тощо) необхідно негайно припинити роботу та від’єднати електродвигуни лебідки від мережі живлення.

Під час експлуатації лебідок необхідно своєчасно змащувати частини, які труться, для запобігання передчасному спрацьовуванню деталей лебідки.

Талі

Корпуси електрообладнання талів повинні бути заземлені. Корпус кнопкового апарату управління таля, який керується з підлоги, повинен бути виконаний з ізоляційного матеріалу або заземлений не менше ніж двома провідниками. Пускові апарати ручного керування необхідно підвішувати на сталевих тросах такої довжини, щоб можна було управляти механізмом, перебуваючи на безпечній відстані від вантажу, який піднімають.

При розміщенні апарату управління на висоті, меншій ніж 0,5 м від рівня підлоги, його необхідно підвішувати на гак, закріплений на тросі на висоті 1–1,5 м.

Механізм піднімання ручних талів необхідно оснащувати автоматичним вантажоупорним гальмом. Гальмо повинно забезпечувати плавне опускання вантажу під час обертання тягового колеса під дією сили тяги та автоматичне зупинення вантажу в разі припинення дії сили тяги.

Не дозволяється закріплювати ручні талі до трубопроводів та до їх підвісок.

Електричні талі повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для автоматичного зупинення механізму піднімання вантажозахоплювального органу.

Кінцеві вимикачі слід установлювати таким чином, щоб у разі піднімання без вантажу після зупинення вантажозахоплювального органу інтервал між ним та упором був не менше 50 мм.

Електричні талі з двошвидкісним механізмом пересування необхідно оснащувати гальмом на механізмі пересування. Електричні талі вантажопідйомністю від 1 до 5 тонн також оснащуються двома гальмами на механізмі піднімання. Коефіцієнт запасу гальмування електромагнітного гальма повинен бути не менше 1,25, а вантажоупорного — не менше 1,1.

На кінцях монорейки повинні бути упори, а на корпусі таля — пружні буфери для запобігання виведенню електричного таля за межу монорейкового шляху.

Важливо
Технічний стан талів і кішок необхідно перевіряти перед кожним їх застосуванням.

При самочинному опусканні випробного вантажу під час проведення випробувань, виявлення набігання, пропусків та ковзання ланцюга по зірочці та тягових колесах, тріщин, розривів та деформацій, талі та кішки необхідно відбраковувати та вилучати з експлуатації.

Не дозволяється під час піднімання вантажу електричними талями доводити обойму гака до кінцевого вимикача та користуватись ним для автоматичного зупинення. Технічний стан талів і кішок необхідно перевіряти перед кожним їх застосуванням. Усі частини, які труться, ручних та електричних талів і кішок необхідно змащувати не рідше одного разу на місяць.

Дмитро Охримчук, провідний інструктор навчального центру ПАТ «Миколаївобленерго»

Повну версію статті шукайте у № 4, 2017 р. журналу «Охорона праці і пожежні безпека»

Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежні безпека»