Міністерством охорони здоров’я України прийнято рішення щодо скасування наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» та розроблено проект наказу «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256 «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» (далі — проект наказу МОЗ № 256) з посиланням на те, що зазначений Перелік суперечить вимогам законодавства Європейського Союзу, міжнародним зобов’язанням України з питань гендерної рівності.
Гендерна рівність — однаковий правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства (ст. 1 Закону № 2866).
Правове регулювання
Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV (далі — Закон № 2866), дискримінація за ознакою статі забороняється. Не вважаються дискримінацією за ознакою статі, зокрема, особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я.
Верховна Рада України у 1980 році ратифікувала Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (далі — Конвенція), одна зі статей якої стосується ліквідації дискримінації у сфері зайнятості, яка була покладена в основу проекту наказу МОЗ № 256. Проблема, що виникла у зв’язку з виходом цього проекту наказу, має багато складових, зокрема правову.
У Статуті ООН зазначено: «Володіння найвище досяжним рівнем здоров’я є одним з основних прав кожної людини». Глобальна стратегія Всесвітньої організації охорони здоров’я «Здоров’я 2020», базуючись на цінностях, закладених в Статуті ООН, підтверджує право кожної людини на здоров’я.
Статтею 11 Конвенції закріплено «право жінок наохорону здоров’я і безпечні умови праці, зокрема зі збереження функції продовження роду».
У п. 2 ст. 4 Конвенції прописано, що «вжиття державами-учасницями спеціальних заходів, спрямованих на охорону материнства, включно із заходами, що містяться в цій Конвенції, не вважається дискримінаційним». В інтересах жінок, що працюють, у майже 100 країнах світу існують обмеження щодо використання жіночої праці у важких, шкідливих і небезпечних умовах. Так, на законодавчому рівні в 90 країнах світу передбачена заборона або обмеження на застосування праці жінок у нічний час, на підземних роботах, в умовах впливу іонізуючої радіації. Більш ніж у 50 країнах діють максимальні норми підіймання та переміщення вантажу жінками.
Статтею 16 Конституції України передбачено, що «збереження генофонду українського народу є обов’язком держави».
Статтею 24 Конституції України визначено: «Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».
У статті 43 Конституції України визначено, що «кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється».
З метою фактичного забезпечення рівноправності та з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги та додаткові гарантії їх трудового права. Зокрема, працю жінок регламентовано главою ХІІ Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Ця глава встановлює прямі норми, що забороняють застосування праці жінок на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці. Зокрема, у ст. 174 КЗпП зазначено, що «Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах». Перелік робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, саме і затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» від 29 грудня 1993 р. № 256 (далі — Перелік; Наказ № 256).
Шкідливі фактори. Наслідки впливу
Наукові дослідження свідчать про те, що існує низка факторів виробничого середовища, які чинять негативний вплив на здоров’я працівниць, при цьому ступінь і характер ушкодження залежить як від природи самого фактора (фізичний, хімічний, біологічний), так і ступеня шкідливості умов праці.
Перелік включає 70 видів робіт та 558 професій. До пріоритетних виробничих чинників, які фігурують у Переліку, і більш виражено впливають на організм жінки та її репродуктивну функцію, включені такі, як фізичне напруження, пов’язане з підійманням і перенесенням вантажів, вимушена робоча поза, вібрація, виробничі отрути, несприятливі мікрокліматичні умови, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання, нервово-психічне перенавантаження.
У країнах Євросоюзу список речовин, які класифікуються як «токсичні для репродукції», включає 33 речовини (зокрема, це органічні розчинники, важкі метали тощо). У багатьох країнах існують списки потенційних репродуктивних токсикантів. До Переліку включено 28 професій хімічного виробництва, які мають шкідливий вплив на жіночий організм.
Порушення репродуктивного здоров’я у жінок, які зазнають впливу шуму та вібрації, проявляється підвищенням захворюваності на запальні процеси репродуктивної сфери, збільшенням частоти патологічних пологів, розвитком вторинного безпліддя, ускладненням вагітності, пологів та післяпологового періоду (передчасні пологи, передчасне вилиття навколоплідних вод, слабкість пологової діяльності, оперативні втручання при пологах), мимовільними абортами, недоношуванням вагітності, мертвонароджуваністю тощо.
За інформацією ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Україна посідає 186-е місце з 226 країн за рівнем народжуваності (10,5 народжених на 1000 осіб); 2-е місце в світі та 1-е в Європі — за рівнем смертності (14,4 померлих на 1000 осіб); 5-е місце в світі — за рівнем природного спаду населення (6,3 на 1000 осіб). На тлі високої соматичної захворюваності погіршується і репродуктивне здоров’я жінок.
Натепер порушення репродуктивного здоров’я у жінок в Україні становлять приблизно 20 % від усіх хвороб жінок дітородного віку (15–44 років) і тільки 3 % — у чоловіків. Погіршується і здоров’я вагітних — за останні роки захворюваність у них зросла більш ніж удвічі. Високими залишаються показники невиношування вагітності (мимовільні аборти і передчасні пологи — практично мимовільно втрачається кожна п’ята вагітність), мертвонароджень, аборти за медичними показаннями, тобто те, що складає репродуктивні втрати.
Щорічно Україна втрачає приблизно 20 тисяч ненароджених дітей, це без урахування наслідків безпліддя (кожна п’ята молода сім’я не може мати дітей без медичного втручання), народжується 14–16 тисяч дітей з вадами розвитку, що завдає соціальних та економічних збитків державі.
Наслідки скасування заборони
Скасування заборони праці жінок на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці може підвищити відсоток порушень репродуктивного здоров’я у жінок та зростання професійної захворюваності, а як наслідок — додаткових витрат з державного бюджету на пожиттєве утримання людей, що отримали професійні захворювання, та дітей, які народилися з вадами розвитку.
З огляду на вищевикладене, скасування Наказу № 256 є передчасним, проте є нагальна потреба у його перегляді з урахуванням чинного класифікатора професій, змін умов праці на сучасних виробництвах, даних атестації робочих місць за умовами праці, що систематично проводяться в Україні. Але замість перегляду ми отримуємо бездумне скасування.
Про наслідки таких рішень ми дізнаємося згодом!
Р.S. Шановні жінки! Бережіть своє здоров’я для наших майбутніх поколінь, і перш ніж прийняти рішення щодо праці у небезпечних умовах, варто зважити наслідки такої роботи, адже ніякі кошти не повернуть втрачене здоров’я! Що може бути гіршого і важчого для матері, як хвороба дитини, її біль і неспроможність допомогти!
Людмила Харчук, начальник відділу з питань гігієни праці Державної служби України з питань праці
Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека» № 12, 2017
| Завжди актуальні матеріали в журналі «Охорона праці і пожежна безпека» |
Придбати видання |
