За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами і обладнанням, деталями, які обробляються та інше (далі – обладнання, яке вібрує).
Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на такі категорії :
категорія 1 – транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по місцевості, агрофонах і дорогах (в тому числі при їх будівництві). До джерел транспортної вібрації відносять, наприклад, трактори сільськогосподарські та промислові, самохідні сільськогосподарські машини (у тому числі комбайни); автомобілі вантажні (в тому числі тягачі, скрепери, грейдери, котки та інше); снігоприбирачі, самохідний гірничо-шахтний рейковий транспорт.
категорія 2 – транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочиї місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок. До джерел транспортно-технологічної вібрації відносять, наприклад, екскаватори (в тому числі роторні), крани промислові та будівельні, машини для завантаження мартенівських печей (завалочні), чірничі комбайни, самохідні бурильні каретки, шляхові машини, бетоноукладчики, транспорт виробничих приміщень.
категорія 3 – технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації. До джерел технологічної вібрації відносяться, наприклад, верстати та метало-деревообробне, пресувально-ковальське обладнання, ливарні машини, електричні машини, стаціонарні електричні установки, насосні агрегати та вентилятори, обладнання для буріння свердловин, бурові верстати, машини для тваринництва, очищення та сортування зерна (у тому числі сушарні), обладнання промисловості будматеріалів (крім бетоноукладчиків), установки хімічної та нафтохімічної промисловості та інше.
Загальну технологічну вібрацію за місцем дії поділяють на такі типи – а) на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств; б) на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших виробничих приміщень, де немає джерел вібрації; в) на робочиї місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, лабораторій, учбових пунктів, ообчислювальних центрів, медпунктів, конторських приміщень, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці.
Локальну вібрацію за джерелом виникнення поділяють на таку, що передається від׃
– ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування машинами та устаткуванням;
– ручних інструментів без двигунів (наприклад, рихтувальні молотки) та деталей, які обробляються.
Роботи з обладнанням, що вібрує, слід проводити у зачинених опалювальних приміщеннях, при оптимальних параметрах температури повітря, відносної вологості, швидкості руху повітря з урахуванням важкості роботи та періоду року. Для роботи з обладнанням, що вібрує, на відкритому повітрі у холодний період року для періодичного зігрівання працюючих, повинні передбачатися спеціальні приміщення з опаленням, та оптимальними параметрами температури, відносної вологості, швидкості руху повітря. Площа приміщень для зігрівання визначається із розрахунку 0,1 кв.м. на одного працюючого у найбільш численну зміну, але вона повинна бути не менш ніж 12 кв.м.; приміщення повинно знаходитися не далі ніж 150 метрів від місця виконання робіт.
До організаційно-технічних заходів щодо обмеження несприятливого впливу виробничої вібрації на працюючих відносять׃
– зменшення вібрації у джерелі виникнення конструктивними і технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;
– зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинанням, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, майданчиків з пасивною пружиною ізоляцією, гумових, поролонових та інших вібропоглинаючих матеріалів, мастил тощо;
– своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов’язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
– використання машин відповідно до їх призначення, передбаченого нормативно-технічною документацією;
– своєчасне проведення ремонту профілів шляхів та поверхонь для переміщення машин, їх покриттів, кріплень підтримуючих конструкцій та інше, що впливають на вібраційні характеристики машин;
– виключення контакту працюючих з поверхнями, що вібрують, за межами робочого місця чи робочої зони (встановлення захисних засобів, сигналізацій, блокування, попереджувальних написів та інше);
– не дозволяється обладнання постійних робочих місць без амортизуючи сидінь;
– до експлуатації повинні допускатися тільки справні машини, що відповідають вимогам даних норм.
До комплексу лікувально-профілактичних заходів відносять׃
– медичні огляди;
– режим праці;
– вітамінізацію;
– організацію профілактичного відпочинку, лікувальна гімнастика та масаж рук;
– використання засобів індивідуального захисту.
До роботи операторами машин допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли попередній медичний огляд, мають відповідну кваліфікацію, ознайомлені з характером впливу вібрації на організм.
Оператори машин, які зазнають у процесі трудової діяльності впливу вібрації, підлягають періодичним медичним оглядам відповідно до Наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій».
З метою підвищення стійкості організму операторів машин слід проводити׃ вітамінопрофілактику (вітамін С, В1 та нікотинова кислота) два рази на рік у осінній та весняний періоди – жовтень-листопад та лютий-березень, курси масажу, який виконує масажист і лікувальної гімнастики (за призначенням лікаря). З метою профілактики шкідливого впливу загальної та локальної вібрації працюючі повинні користуватися засобами індивідуального захисту.
Виміри вібрації проводять у реальних умовах експлуатації обладнання. Повинен проводитися контроль вібрації машин׃
– безперервний – при введенні в експлуатацію і подальший 1 раз на рік;
– вибірковий;
– після кожного ремонту та при внесенні змін в конструкцію.
Згідно зі ст. 13 Закону України від 14.10.1992 р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, організувати проведення лабораторних досліджень умов праці, з дотриманням вимог ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень», ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації».
У разі потреби розробляють та впроваджують заходи щодо зниження шкідливого впливу виробничих факторів на працівників.
Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежна безпека» за матеріалами Управління Держпраці у Кіровоградській області.
