Відповідно до Указу Президента від 18.08.2006 №685/2006, Всесвітній день охорони праці, 28 квітня, визначено Днем охорони праці в Україні. За рекомендацією Міжнародної організації праці девіз цьогорічного Всесвітнього дня охорони праці – «Удосконалення збору та використання даних про безпеку та гігієну праці». Найперспективнішою моделлю економічного зростання України є прискорення її інтеграції у світові торговельно-економічні та фінансові структури. Знайти своє достойне місце в рейтингу розвинених країн наша країна зможе лише завдяки функціонуванню системи збору реальних, вірогідних, загальновизнаних безпекових показників трудової діяльності громадян.
Травматизм на виробництві є важливою, але недостатньо усвідомленою проблемою нашого суспільства, для розв’язання якої потрібні систематичні та всебічні зусилля.
За офіційними даними, у середньому щороку на виробництві гинуть 400 осіб і 5 тис. травмуються, зокрема більш ніж 1 тис. жінок. Приблизно 500 працівників стають інвалідами. Показово, що співвідношення показників загального травматизму і травматизму зі смертельними наслідками в Україні не відповідає закономірностям, що є у світі.
Частота випадків смертельного травматизму в Україні вища і становить майже 7% від загальної кількості травмованих, водночас як у країнах Заходу вона дорівнює 0,08–0,12%. Це можна пояснити не реєструванням значної кількості виробничих травм. Істотні труднощі та перешкоди виникають під час порівняння таких статистичних даних у країнах світу.
Це зумовлено відмінностями між законодавствами різних країн, їхніми правилами та системами класифікації, особливостями збору даних і підготовки статистичної документації. Крім того, у статистиці виробничого травматизму не враховано осіб, які працювали за цивільно-правовими угодами, оскільки ці показники потрапляють у категорію випадків, не пов’язаних з виробництвом.
Необхідність об’єктивної оцінки умов праці за факторами небезпеки зумовлена в Україні законодавчою нормою, яка зобов’язує роботодавця інформувати працівників про умови праці на робочому місці, в яких вони здійснюватимуть чи здійснюють трудову діяльність, про всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що реально чи потенційно можуть впливати на них і спричиняти відповідні негативні наслідки, загрожувати їхньому життю та здоров’ю.
Систематичний і достовірний збір даних про стан охорони праці і травматизм на виробництві є об’єктивним підґрунтям для здійснення аналізу всіх аспектів травматизму й розроблення фахівцями заходів з профілактики на рівні підприємств, регіонів і держави.
Оптимізація та підвищення точності збору даних з використанням новітніх інформаційних систем дасть змогу чіткіше визначати пріоритети в державній політиці у сфері охорони праці, раціонально використовувати людські та матеріальні ресурси й підвищувати рівень безпеки на виробництві.
Водночас для України важливим завданням є налагодження системи широкого доступу до даних про стан охорони праці, виробничий травматизм і професійні захворювання на рівні регіонів, фондів соціального страхування та держави.
Відкритість і доступність такої інформації значно підвищить ефективність використання даних та культуру профілактики й сприятиме створенню безпечних робочих місць. Фактично в усіх країнах світу й міжнародних організаціях дослідження (аналіз) та оцінку ризиків для життя і здоров’я працівників розглядають як основний механізм профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності.
Ефективне впровадження цього механізму у вітчизняну практику управління охороною праці можливе лише за наявності статистичних даних, що відображають реальний стан виробничого травматизму в Україні. Особливо це стосується використання кількісних методів оцінювання виробничого та професійного ризиків.
На міжнародному рівні уніфікація національних систем реєстрації й повідомлення даних про безпеку та гігієну праці дасть змогу зосередити спільні зусилля на виконанні завдань, визначених у стратегії ООН Цілі сталого розвитку 2016–2030.
Зокрема, завдання «Захищати трудові права і сприяти забезпеченню надійних і безпечних умов праці для всіх трудящих, включаючи трудящих-мігрантів, особливо жінок-мігрантів, та осіб, які не мають стабільної зайнятості» окреслено в Цілі 8 «Сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх».
В Україні Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров‘я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці…» (ст.4 Закону України «Про охорону праці»).
Тобто первинне і головне завдання роботодавця, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання – це життя і здоров’я працівника. Однак, працівникам потрібно пам’ятати, що їхня безпека насамперед залежить від них самих і від усвідомлення важливості дотримання вимог безпеки.
Джерело: ks.dsp.gov.ua
| Завжди актуальні матеріали в журналі «Охорона праці і пожежна безпека» |
Придбати видання |
