Більша кількість молоді після проведених учбовими закладами випусків знаходиться у пошуку робочого міста. В ході працевлаштування у неповнолітніх громадян можливе виникнення ряд різних проблем в частині трудових відносин. Тому їм потрібно знати норми чинного законодавства, свої права, гарантії та пільги.
Відповідно до ст.187 КЗпП України неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в області охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
Кодексом законів про працю України передбачені певні обмеження, пільги та гарантії для неповнолітніх громадян у сфері організації, оплати та охорони праці, тощо.
Відповідно до КЗпП України на роботу можна працевлаштуватися з 16 років. Разом з тим, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Також, допускається прийняття на роботу осіб, що досягли 14 років, але за певних умов, а саме: має бути одержана згода одного з батьків або осіб, що їх заміняють (опікунів); прийняття на роботу допускається для виконання легкої роботи, яка не заподіє шкоди здоров’ю неповнолітнього; робота не повинна порушувати процес навчання і виконуватися у вільний від навчання час.
Неповнолітні громадяни згідно Кодексу законів про працю України в сфері трудового законодавства користуються такими гарантіями, пільгами:
1. Право на безкоштовний медичний огляд. Усіх неповнолітніх осіб приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі, до досягнення ними 21 року вони щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. За особами у віці до 21 року, які вже працюють, на час проходження медичного огляду зберігається середня заробітна плата. (ст.169, 191 КЗпП України).
2.Скорочена тривалість робочого часу: працівникам у віці від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років, учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул – 24 години на тиждень.
3. Право на оплату праці при скороченій тривалості щоденної роботи. При цьому, заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Тобто, скорочення робочого часу для неповнолітніх означає, що їх скорочений робочий час оплачується за тією ж тарифною ставкою (тим же посадовим окладом), що й нормальний робочий час дорослого працівника того ж фаху, кваліфікації і за інших рівних умов. Праця працівників молодше 18 років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. (ст.194 КЗпП України)
4. Право працівника віком до 18 років на щорічну відпустку у зручний для нього час тривалістю 31 календарний день (ст.75, 195 КЗпП України). Це означає, що при складанні графіків надання відпусток власник та профспілковий комітет зобов’язані врахувати зазначену норму. Неповнолітній працівник має бути повідомлений власником про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижня до початку відпустки (ст.79 КЗпП України). За перший рік роботи відпустка неповнолітньому має бути надана за його заявою до настання шестимісячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві.
При використанні праці неповнолітніх для працедавців існують законодавчо встановлені обмеження:
– забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;
– забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми; (ст.190 КЗпП України);
– забороняється залучати неповнолітніх до нічних, наднормових робіт і робіт у вихідні дні (ст.192 КЗпП України).
Порядок та особливості звільнення працівників молодше 18 років передбачено ст.198-199 КЗпП України.
Так, згідно зі ст.198 КЗпП звільнення неповнолітніх з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. Крім цього, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України (у разі змін в організації виробництва і праці; виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації працівника або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу), провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
Розірвати трудовий договір з працівником, який ще не досяг 18 років, можна не лише з ініціативи роботодавця та самого неповнолітнього працівника, а й з ініціативи батька чи матері (усиновлювача чи піклувальника), а також державних органів і службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. (ст.199 КЗпП України). Цей варіант припинення трудових відносин з неповнолітнім можливий лише у разі, коли подальше виконання трудового договору загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси (наприклад, заважає навчанню неповнолітнього).
