Порошкові вогнегасники є одними з найбільш поширених засобів первинного пожежогасіння. Засобом пожежогасіння є порошкоподібна суміш мінеральних солей з додаванням різних хімічних елементів перешкоджаючих злежуванню і грудкуванню щоб у відповідальний момент реалізувати гасячу здатність вогнегасника. Причина поширеності і попиту полягає в оптимальному співвідношенні вартості пристрою до площі вогню, яку можна ліквідувати за його допомогою.
Переваги порошкових вогнегасників
Слід зазначити переваги порошкових вогнегасників які полягають у наступному:
- працездатні при температурі до –50С;
- вогнегасний порошок є діелектриком;
- не виділяють токсичних газів під впливом високої температури і відкритого полум’я при гасінні;
- низька вартість;
- легкі в експлуатації (немає необхідності в частому технічному обслуговуванні);
- можливість гасіння електроустановок під напругою до 1000 В.
Недоліки порошкових вогнегасників
До недоліків і технічних обмежень потрібно згадати, що склад може вступати в реакцію з деякими матеріалами і утворювати корозійно-активні склади. Використовуючи порошкові моделі вогнегасників в закритому приміщенні необхідно пам’ятати про те, що розпорошена суміш мінеральних солей сильно ускладнює видимість, може створити проблеми при евакуації людей і впливати на їх органи дихання і зору.
За допомогою порошкового вогнегасника можуть бути ліквідовані такі класи загорянь:
- А — тверді речовини;
- В — рідкі речовини;
- Е — електроустановки під напругою до 1000 В.
Вогнегасник так само може бути використаний для гасіння лужних і лужноземельних матеріалів, які горять без доступу кисню. Але при цьому на корпусі пристрою повинна бути відповідне маркування про наповнення його спеціальною вогнегасною речовиною.
Вогнегасяча речовина (порошок) розроблена як комплексний підхід до гасіння пожеж. Ефект гасіння заснований на дії хімічних елементів, що входять до складу порошку. При цьому вільні радикали, які підтримують процес горіння, руйнують свої зв’язки з осередком займання. В результаті хімічної реакції здійснюється охолодження приміщення, а на поверхні твердих речовин утворюється плівка, яка запобігає доступ кисню до вогню. Під час гасіння відбувається механічне збивання полум’я з палаючого предмета силою струменя з твердими частинками порошку в ній що позитивно впливає на гасіння об’єкта або речовини.
Для приведення вогнегасника в дію необхідно зробити наступне:
- наблизиться до вогню на безпечну відстань в 2–3 метри;
- висмикнути запобіжну чеку руками або за допомогою підручних предметів;
- направити вогнегасник на вогнище;
- натиснути рукою на важіль розпилювача.
Правила зберігання та перезарядки порошкового вогнегасника
Вогнегасник порошковий потрібно захищати від дії прямих сонячних променів, дощу, снігу, граду, сильного вітру та високої температури від працюючого виробничого або технологічного обладнання. В процесі зберігання вогнегасника повинні бути гарантовані збереження цілісності балона і запобіжної пломби. Кожна модель вогнегасника повинна мати технічний паспорт і гарантійний талон.
Технічні норми України встановлюють, що вогнегасники всіх типів і марок повинні проходити перевірку не рідше ніж один раз на рік. Порошкові вогнегасники повинні заряджатися один раз на рік, а газові на основі вуглекислоти — один раз в п’ять років. Обов’язкова позапланова перезарядка проходить в разі використання в ході придушення вогнища загоряння або задимлення, проведення тренувальних дій або випадкового запуску.
Джерело: Євросервіс
