Підготовка фахівця з безпеки на виробництві поставлена у ФРН таким чином, що диплом інженера з охорони праці людина отримує майже в ЗО років, тобто вже в зрілому віці. Надалі він зобов’язаний мінімум 10 днів на рік проводити на семінарах та курсах підвищення кваліфікації. Такий тренінг дає змогу фахівцеві постійно бути в курсі законодавчих змін, останніх технічних та організаційних заходів, які поліпшують стан охорони праці, формувати, вдосконалювати практичний досвід і власний світогляд.
Зовні робота німецького інженера з охорони праці мало чим відрізняється від діяльності фахівця в Росії: багато рутини, паперової роботи, обходи виробництва, реєстрація зауважень, інструктажі персоналу, розслідування причин нещасного випадку тощо.
Головна відмінність полягає в особливій філософії безпеки праці та ролі інженера з охорони праці в ієрархічній структурі підприємства.
Останніми роками у ФРН формується новий вигляд охорони праці, який відрізняється від традиційного. Тому в багатьох фірмах охорона праці розглядається не як вимога суспільства про збереження здоров’я громадянина, а як основна мета підприємства нарівні з комерційним успіхом.
Основним завданням інженера з охорони праці на німецькому підприємстві є вивчення виробничої обстановки та її аналіз з позицій безпеки, виявлення так званих ситуацій “загрозливих небезпек”, коли людина та виробнича небезпека перебувають у контакті.
Загрозливі небезпеки можуть мати зовнішній прояв у вигляді нещасного випадку, й тоді вони стають неприхованими для всіх, а можуть перебувати в пасивному стані й зовні не проявлятися. Отже, небезпеки існують в неприхованому та прихованому вигляді. Для технологічних керівників та інженера з охорони праці неприхований прояв починається з рівня зареєстрованого нещасного випадку.
Інформація про перший зовнішній прояв загрозливої небезпеки – надання медичної допомоги при незначному ушкодженні здоров’я працівника, як правило, не доходить до керівника й залишається в межах бригади. Але наступного разу вона може мати тяжчі наслідки.
Про результати аналізу доповідається керівникові, при цьому фахівець указує, які заходи варто вжити для усунення небезпечних чинників. За керівником залишається право приймати або не приймати докази інженера, а в разі складних та дорогих робіт рішення може ухвалюватися за допомогою Комітету з безпеки праці підприємства чи навіть правління фірми. Та, хоч би яким не було рішення, роботодавець знає, що відповідальність за безпеку лежить тільки на ньому, а не інженерові з охорони праці.
Якщо ухвалено позитивне рішення, то призначається відповідальний, якому інженер з охорони праці подає необхідну документацію. Він спостерігає і консультує виконавців, бере участь в іспиті та введенні в експлуатацію нового обладнання тощо. Інженер буде нести відповідальність за погану пораду, за пропущену помилку в техдокументації, а начальник цеху – за повноту виконання цих рекомендацій.
Німецькі фахівці переконані, що робота служби безпеки має бути спрямована на усунення загрозливих небезпек. Увага інженера з охорони праці повинна зосереджуватись на причинах інциденту й самій процедурі нещасного випадку. Тому професіоналізм інженера визначається тим, наскільки глибоко й об’ємно він може визначити прихований прояв загрозливих небезпек та обґрунтувати заходи щодо їх усунення.
Серйозні завдання доводиться вирішувати інженерові з охороні праці при реконструкції виробництва, переплануванні виробничих приміщень, закупівлі нової техніки, устаткування або засобів захисту, новому будівництві. Вибір того чи іншого рішення, експертиза технічної та проектної документації, прийом, випробування та введення в експлуатацію нового обладнання обов’язково здійснюється за активної участі інженера з безпеки праці. Він має добре орієнтуватися у величезній кількості законів, постанов уряду та технічних норм із питань охорони праці, щоб не пропустити помилку, за якої органи державного або професійного нагляду можуть серйозно покарати підприємство. Саме в цій сфері діяльності інженера найчастіше виникають ситуації, коли ставиться питання про його компетенцію і навіть про можливе його звільнення з посади.
Крім технічних питань, інженер з охорони праці займається і організаційною роботою. Це діяльність Комітету з техніки безпеки підприємства, яку очолює роботодавець, а інженер як його заступник виконує всю поточну роботу з підготовки засідань, складання планів, програм тощо та керівництво своїми підлеглими – в службі є техніки та майстри з безпеки праці, робота з уповноваженими з безпеки праці в бригадах і на дільницях. В обходах виробництва, які зобов’язаний регулярно робити інженер, поряд з контролем за дотриманням норм і правил технічними керівниками та персоналом, обговорюються пропозиції і раціоналізації щодо безпеки праці безпосередньо на робочих місцях. Інженер їх систематизує і доводить до відома роботодавця. Взагалі обов’язок інформувати керівника та персонал з питань безпеки праці на своєму й споріднених підприємствах є важливим завданням інженера. Інформація поширюється у вигляді друкованих аркушів, які розвішуються в людних місцях, а також у формі доповідних надходить до керівництва.
Крім цього, інженер з охорони праці тісно працює з адміністрацією і правлінням свого професійного виробничого об’єднання, експертами технічної інспекції, взаємодіє з державним промисловим наглядом.
Педагогіка та психологія – це третя велика сфера діяльності інженера з охорони праці поряд з технічними й організаційними питаннями. Коли на підприємстві відбирають фахівця для навчання й одержання диплома інженера з охорони праці, поряд з технічною грамотністю та компетентністю велику увагу звертають на його індивідуальні якості – комунікабельність, педагогічні здібності, порядність, доброту тощо. В інженера мають бути довірчі стосунки з людьми, робітник може розповісти інженерові більше, ніж своєму безпосередньому начальникові, відкрити деякі моменти, які вплинуть на виявлення прихованих загрозливих небезпек.
Інженер проводить вступний інструктаж з охороні праці з усіма новачками та бесіди з молодими робітниками раз на півроку, а з досвідченими – один раз на рік. Керівництво підприємства при влаштуванні на роботу також проходить вступний інструктаж незалежно від посади. Інструктаж рекомендується проводити особисто у вигляді бесіди, без використання магнітофона з записом тексту. Інструкції пише сам інженер, цього спеціально вчать на курсах з підготовки фахівців з охорони праці. Особливу увагу приділяють тому, щоб людина з вищою освітою викладала технічні вимоги зрозумілою мовою й у зрозумілій формі, щоб працівник, навіть з невисокою грамотністю, міг добре розуміти зміст інструкції та самостійно розібратися з текстом.
Крім інструктажів, інженер з охорони праці проводить заняття в спеціальних групах з навчання безпечних методів праці машиністів кранів, зварників, операторів технологічного устаткування та інших спеціальностей з підвищеною небезпекою, а також уповноважених з охорони праці в бригадах.
Отже, німецький інженер з охорони праці повинен мати гарні технічні знання, розбиратися в законодавчих і нормативних документах, володіти певними організаторськими здібностями, знати психологію та педагогіку. Він має бути поступливою людиною, із приємними манерами, щоб мимоволі не дратувати своїх підлеглих та начальство. Інженер з охорони праці належить до керівного складу фірми й посідає важливе місце в ієрархічній структурі підприємства.
Джерело: www.dnop.gov.ua
