Створення безпечних і здорових умов праці для найманих працівників – закріплений законодавством обов’язок роботодавця, невиконання якого тягне за собою відповідальність, у тому числі кримінальну. Пленум ВСУ, узагальнюючи судову практику про злочини проти безпеки виробництва, роз’яснив судам, кого, як і за що потрібно карати. Що про це потрібно знати роботодавцю?
На сьогоднішній день Кримінальний кодекс містить п’ять статей, які передбачають покарання за порушення правил безпеки виробництва: ст. 271 КК України “Порушення вимог законодавства про охорону праці”; ст. 272 КК “Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою”; ст. 273 КК “Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або вибухонебезпечних цехах”; ст. 274 КК “Порушення ядерної або радіаційної безпеки” та ст. 275 КК “Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції і безпечної експлуатації будівель і споруд”.
ВСУ звертає увагу судів на те, що диспозиціі всіх зазначених статей є бланкетними (тобто відсилають до положень інших нормативних актів), через що в постанові про притягнення як обвинуваченого і в обвинувальному висновку по таких справах завжди повинні бути чітко зазначені статті, пункти, параграфи нормативних актів, що регулюють безпеку виробництва, які й були порушені.
Статтею 271 КК охоплюються порушення правил охорони праці, які поширюються на всі галузі та види виробництва, стосуються всіх працівників і забезпечують безпеку осіб, пов’язаних з виробництвом. Мова йде про правила, передбачених законами України “Про охорону праці”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про пожежну безпеку”, “Про попередження захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, Кодексом законів про працю України, підзаконними нормативними актами.
Порушення ж спеціальних правил безпеки, які стосуються виконання робіт підвищеної небезпеки, в ст. 271 КК не охоплюються і вимагають кваліфікації згідно з статтями 272-275 КК.
Які ж дії можуть кваліфікуватися за ст. 271 КК? ВСУ роз’яснює, що злочин може полягати або у вчиненні особою заборонених законодавством дій, або в невиконанні дій, які особа зобов’язана здійснити.
Суб’єктом передбаченого в ст. 271 КК злочину є виключно посадова особа підприємства, установи, організації, що на підставі наказу адміністрації, посадової інструкції або займаної посади має спеціальні обов’язки по охороні праці, або громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності. Якщо ж призвівші до кримінально-правових наслідків порушення законодавства про охорону праці буде скоєно іншим посадовцем, то він буде залучатися не по зазначеній статті, а за злочини у сфері службової діяльності, якщо рядовим працівником – за злочини проти життя і здоров’я людини.
Потерпілими від зазначеного злочину можуть бути тільки особи, які мають постійний або тимчасовий зв’язок з підприємством, установою, організацією або з їх виробничою діяльністю (працюють, прибули у відрядження, на практику, стажування і т. д.) Інші особи (представники контролюючих органів, замовники, які випадково опинилися на території підприємства особи) не можуть бути потерпілими від цього злочину (на відміну від ст. 272 КК, яка передбачає відповідальність за злочин, потерпілими від якого можуть бути як учасники виробничого процесу, так і особи, які не мають до нього відношення) .
Що стосується суб’єктів злочинів, передбачених статтями 272-274 КК, то ними також можуть бути особи, на яких покладено обов’язок забезпечувати дотримання правил безпеки при виконанні певних робіт або на певних підприємствах (суб’єкти підприємницької діяльності, керівники робіт, інженерно-технічні працівники, працівники та службовці підприємств (цехів) і виробництв). Але можуть бути і сторонні особи (екскурсанти, працівники інших підприємств та установ), якщо до їх відома в установленому порядку були доведені правила безпеки на відповідних об’єктах.
Крім того, ВСУ роз’яснив терміни, вживані в диспозиції зазначених статей. Поняття “шкоду здоров’ю потерпілого” охоплює випадки, пов’язані із заподіянням особі середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень. Поняття “загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків” слід розуміти як зміни у стані виробничих об’єктів, внаслідок яких “виникає реальна небезпека життю людей або реальна небезпека заподіяння (настання) шкоди вказаним у цих статтях благ”. А тяжкість ймовірних наслідків визначається залежно від розміру матеріальної шкоди, цінності благ, які зазнали загрозу, кількості осіб, які можуть постраждати від небезпечних дій і т.д.
Відповідальність за злочини, передбачені статтями 271-275 КК України, настає незалежно від форми власності підприємства, на якій працює винна особа.
Джерело: www.dnop.com.ua
