Якими нормативними документами регламентується функціонування контейнерних АЗС?
Чи дозволяється зараз відкривати нові контейнерні АЗС? Якщо так, то які документи містять вимоги до їх роботи?
Володимир Петрович, Полтавська обл.
Контейнерна АЗС — установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара та паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.
Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і агропідприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах в сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС (п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442).
Загальні вимоги до проектування та утримання паливозаправних станцій (пунктів) визначають такі нормативні документи:
– Правила з техніки безпеки та промислової санітарії при експлуатації нафтобаз і автозаправних станцій (НПАОП 63.2-1.13-87);
– Правила техніки безпеки при транспортуванні, збереженні нафтопродуктів та заправленні машин у сільському господарстві (НПАОП 01.41-1.02-67);
– підрозділ 10 «Автозаправні станції» розділу VI Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 р. № 1417;
– розділ ІV «Правил охорони праці на автомобільному транспорті» (НПАОП 0.00-1.62-12);
– Інструкція щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 6 грудня 2005 р. № 376;
– «Правила технічної експлуатації та охорони праці на стаціонарних, контейнерних і пересувних автозаправних станціях», затверджені наказом Укрнафтопродукт від 1 квітня 1998 р. № 19;
– ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» та Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442.
Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і агропідприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах в сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС
Які документи визначають вимоги охорони праці при роботі з піскоструминним обладнанням?
На нашому підприємстві для чищення деталей планують використовувати піскоструминне обладнання. Які нормативні документи регламентують вимоги з охорони праці щодо такого обладнання?
Микола Іванович, Дрогобич
Робота з піскоструминними апаратами» входить до Переліку робіт з підвищеною небезпекою (п. 57 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 р. № 15).
Вимоги безпеки під час роботи з піскоструминними апаратами визначають такі документи:
– Правила з техніки безпеки і промислової санітарії при обчищенні деталей гідропіскоструменним і дробоструменним способами і травленням (НПАОП 28.5-1.05-60);
– Правила техніки безпеки при очищенні деталей гідропіскоструменним і дробоструменним способами (НПАОП 28.51-1.14-85).
Робоча речовина (пісок, рідина) піскоструминного апарату перебуває під тиском, тому такий апарат містить обладнання, яке створює тиск. При цьому в разі, якщо обладнання піскоструминного апарату, що перебуває під тиском, є частиною машини, тобто не є відокремленою посудиною, то піскоструминний апарат може не підпадати під дію Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що перебувають під тиском (НПАОП 0.00-1.59-87).
За оприлюдненою інформацією Державної регуляторної служби України, Держпраці України внесено проект Правил охорони праці під час очищення деталей механічним способом, які встановлюють вимоги охорони праці «під час виконання робіт з очищення деталей механічним способом зокрема, дробометним, дробоструминним, піскоструминним та гідропіскоструминним, а також способом очищення у галтувальних барабанах».
Чи потрібно отримувати дозвіл Держпраці на виробництво деревного вугілля?
Маємо намір проводити виробництво деревного вугілля в печах на власному обладнанні.
Прошу повідомити, чи відноситься цей вид робіт до переліку робіт з підвищеною небезпекою. Яким нормативним документом це передбачено? Чи потрібні будь-які дозволи на це використання цього обладнання?
Тетяна Трубій, Київська обл.
Відповідно до п. 12 Додатка 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1107 (далі — Порядок № 1107), «технологічне устатковання хімічної, біохімічної, нафтохімічної, нафтогазопереробної, металургійної, коксохімічної, ливарної, олійно-жирової, ефіроолійної, деревообробної промисловості, хлор- та аміаковикористовуючих виробництв» входить до Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, на які необхідно отримувати дозвіл від органів Держпраці України.
Вироблення продуктів перероблення деревини (деревного вугілля, виробленого дистиляцією деревини) відноситься до виробництва інших основних органічних хімічних речовин (клас виду економічної діяльності 20.14; розділ 20 «Виробництво хімічних речовин і хімічної продукції» секція C «Переробна промисловість» Державного класифікатора ДК 009:2010).
Оскільки йдеться про переробну промисловість, то відповідно до п. 6 Додатка 6 до Порядку № 1107, «експлуатація, обслуговування, ремонт технологічного устатковання харчової, переробної, поліграфічної, легкої та текстильної промисловості» входить до Переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Тобто, у цьому випадку мова може йти про подання декларації.
Проблема полягає ще й у тому, що розуміти під терміном «устатковання»? В чинному законодавстві зустрічаються такі тлумачення:
– технічний засіб для виконання технологічних функцій (статус вище терміну «установка);
– як синонім терміну «обладнання»;
– нижче за статусом, ніж термін «механізм» (тобто, на рівні термінів «складальна одиниця» або «вузол»).
На мою думку, у постанові Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 мова повинна була б йти про технологічну деревообробну лінію, а не про окремий пристрій (наприклад, верстат), але тлумачення терміну «устатковання» у постанові КМУ № 1107 від 26 жовтня 2017 р., на жаль, відсутнє. Право роз’яснення з цього приводу має Держпраці України.
«Експлуатація, обслуговування, ремонт технологічного устатковання харчової, переробної, поліграфічної, легкої та текстильної промисловості» входить до Переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Тобто, у цьому випадку мова може йти про подання декларації
Чи потрібно подавати декларацію підприємцеві, який не є роботодавцем?
Я організувала виробництво деревного вугілля в печах для виготовлення деревного вугілля. При цьому я не використовую найманої праці — тобто, не є роботодавцем.
Прошу повідомити, чи повинна я подавати декларацію, передбачену п. 21 постанови КМ України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки»?
Тетяна, Київська обл.
Дозвіл видається роботодавцеві на виконання робіт підвищеної небезпеки, зазначених у Додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, зазначених у Додатку 3, а також виробникові або постачальникові машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки — на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, зазначених у Додатку 3 (п. 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабміну України від 26 жовтня 2011 р. № 1107, далі — Порядок № 1107)
При цьому виконання робіт підвищеної небезпеки, зазначених у Додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, зазначеного в додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності його матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки (п. 21 Порядку № 1107).
Тобто, дозвіл має отримувати роботодавець, виробник або постачальник машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці», роботодавець — це «власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю».
Таким чином, відповідно до Порядку № 1107 документ дозвільного характеру для власника підприємства, який не використовує найману працю, не є обов’язковим.
Проблема полягає в тому, що розроблення нормативних документів не встигає за змінами у сферах господарювання. Наприклад, існують інші визначення терміну «роботодавець»:
– роботодавець — це юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа — підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб (ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності» від 22 червня 2012 р. № 5026-VI);
– роботодавці — це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
відповідно до Порядку № 1107 документ дозвільного характеру для власника підприємства, який не використовує найману працю, не є обов’язковим
Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці України в Київській обл.
Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека»
|
Придбати журнал із додатком |
