Як виконувати роботу так, щоб не зашкодити своєму здоров’ю та не створювати небезпеку для тих, хто працює поруч? Відповіді на ці запитання мають бути передбачені в інструкціях з охорони праці, наявність яких обов’язкова на кожному підприємстві. Про порядок їх створення, зберігання та ознайомлення з ними працівників поговоримо у нашому матеріалі
Що таке інструкція з охорони праці?
Відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29 січня 1998 р. № 9, інструкція з охорони праці — це нормативний акт, який містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці під час виконання ними робіт певного виду чи за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника (роботодавця) виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.
Хто розробляє інструкції?
Інструкції з охорони праці, які діють на підприємстві, розробляють на основі чинних нормативно-правових актів з охорони праці, примірних інструкцій, технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній і ремонтній документації виробників устатковання, яке використовується на певному підприємстві. Інструкції затверджує роботодавець. Вони мають містити лише ті вимоги стосовно охорони праці, дотримання яких обов’язкове самими працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві
До інструкцій з охорони праці на виробництві причетна й служба охорони праці, а саме:
— складає за участю керівників підрозділів підприємства переліки професій, посад, видів робіт, на які треба розробити інструкції з охорони праці; надає методичну допомогу під час їх розроблення;
— забезпечує підрозділи інструкціями з охорони праці;
— бере участь у розробленні інструкцій з охорони праці;
— контролює наявність у підрозділах інструкцій з охорони праці згідно з переліком професій, посад, видів робіт і слідкує за вчасним внесенням до них змін.
Хто контролює виконання інструкцій?
Постійний контроль за дотриманням працівниками підприємства вимог інструкцій загалом покладається на роботодавця.
Громадський контроль за дотриманням усіма працівниками вимог інструкцій здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених осіб і професійні спілки в особі виборних органів і представників.
Вимоги до розроблення інструкцій
В інструкціях мають бути такі розділи:
— загальні положення;
— вимоги безпеки перед початком роботи;
— вимоги безпеки під час виконання роботи;
— вимоги безпеки після закінчення роботи;
— вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
Матеріали, які доповнюють основну частину інструкцій, ілюструють чи конкретизують її окремі вимоги, можна розмістити в розділі «Додатки». У цьому ж розділі можна навести перелік нормативних актів, на підставі яких розроблено інструкцію.
Вимоги інструкцій викладають відповідно до послідовності технологічного процесу, з з урахуванням умов, у яких виконується цей вид робіт.
Складаючи текст інструкцій, треба керуватися такими принципами:
— текст інструкції має бути стислим, зрозумілим і не допускати різних тлумачень;
— в інструкції не має бути посилань на нормативні акти, вимоги яких враховано під час її розроблення.
У разі потреби ці вимоги відтворюють дослівно;
— не використовувати в тексті нормативних актів звороти розмовної мови, довільні словосполучення, скорочення слів, різні терміни й тлумачення для одного поняття, а також іноземні слова чи терміни, якщо є рівнозначні слова чи терміни в українській мові. Допускається застосовувати лише загальноприйняті скорочення й абревіатури, а також замінювати застосовані у цій інструкції словосполучення скороченням або абревіатурою за умови повного відтворення цього словосполучення при першому згадуванні в тексті, зазначивши у дужках відповідне скорочення чи абревіатуру;
— у тексті інструкцій потрібно уникати викладання вимог як заборони, а, якщо треба, — давати пояснення, чим спричинено заборону. Не бажано застосовувати слова «категорично», «обов’язково», «суворо» тощо, оскільки всі вимоги інструкції є однаково обов’язковими;
— для наочності окремі вимоги інструкцій можна ілюструвати рисунками, схемами, кресленнями тощо;
— якщо безпека роботи обумовлена певними нормами (як-от, величини відстаней, напруги тощо), їх треба навести в інструкції.
Перелік інструкцій розробляється з урахуванням затвердженого на підприємстві штатного розпису. Цей перелік, а також зміни чи доповнення до нього в разі зміни назви професії, впровадження нових видів робіт чи професій, затверджені роботодавцем, спрямовуються в усі структурні підрозділи (служби) підприємства.
Загальне керівництво розробленням (переглядом) інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця. Роботодавець несе відповідальність за організацію вчасного розроблення (перегляду) та забезпечення всіх працівників інструкціями.
Розробляють (переглядають) інструкції, що діють на підприємстві, безпосередні керівники робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, відділу, лабораторії, інших підрозділів підприємства), які несуть відповідальність за вчасне виконання цієї роботи.
Проекти інструкцій підписує керівник підрозділу-розробника та виконавець (автор) інструкції. Проект інструкції додатково підписують керівники енергетичної, механічної, технологічної служб, якщо в інструкції є вимоги з ремонту й експлуатації закріпленого устатковання. Перелік посадових осіб, з якими треба погоджувати проекти інструкцій, складає служба охорони праці, установлюючи і тривалість узгоджень.
— виявлення неточностей, помилок, невідповідностей чинним нормативно-правовим актам з охорони праці;
— наявності нещасних випадків, інцидентів, аварій, розслідування яких показало, що в інструкції вимоги безпеки відображено не повною мірою;
— видання наказу (розпорядження), спрямованого на підвищення виробничої безпеки.
Порядок перегляду інструкцій
Інструкція, що діє на підприємстві, набуває чинності з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця. Інструкцію має бути введено в дію до впровадження нового технологічного процесу (початку виконання робіт), нового устатковання чи до початку роботи нового виробництва після відповідного навчання працівників.
Видає інструкції (копії) керівникам структурних підрозділів (служб) підприємства служба охорони праці з реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій.
Інструкції видають працівникам на руки безпосередні керівники робіт під підпис у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці під час проведення первинного інструктажу або вивішують на робочому місці.
Переглядають інструкції з охорони праці, які діють на підприємстві, в терміни, передбачені нормативно-правовими актами з охорони праці, на підставі яких їх розроблено, але не рідше одного разу на п’ять років, а для професій і видів робіт з підвищеною небезпекою — не рідше одного разу на три роки.
Інструкції переглядають:
— у разі зміни законодавства України про працю та охорону праці;
— у разі набуття чинності новими або переглянутими нормативно-правовими актами про охорону праці;
— за вказівкою директивних органів, організацій вищого рівня, органів державного управління і нагляду за охороною праці;
— у випадку аварійної ситуації або нещасного випадку, що спричинили потребу переглянути (змінити) інструкції;
— під час впровадження нових технологій, зміни технологічного процесу або умов праці, а також під час впровадження нових видів устатковання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв і інструментів, видів енергії тощо.
В останньому випадку інструкцію переглядають до зазначених впроваджень чи змін.
Інструкції з обслуговування машин і механізмів
Усе сказане вище стосується здебільшого інструкцій з охорони праці за професіями та видами робіт. Проте є багато устаткування, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, під час обслуговування й експлуатації яких потрібно дотримуватися усіх вимог безпеки.
У документації виробників, яка додається до устаткування, зазвичай недостатньо повно описано безпечні прийоми обслуговування. Тому поза документальним регулюванням, зокрема інструктивним, на виробництві не може залишатися організація правильної та безпечної експлуатації кранів, посудин, які працюють під тиском, електроустановок тощо.
При розробленні інструкцій з обслуговування (експлуатації) устатковання рекомендується вносити до них такі дані:
— інформацію, яка міститься в маркуванні устатковання, за винятком заводського номера, разом із додатковою інформацією, потрібною для полегшення технічного обслуговування (як-от, адресами імпортера, ремонтних організацій тощо);
— передбачуване використання (застосування) устатковання;
— робоче місце (місця), ймовірно займане оператором;
— інструкції з безпеки для передбачуваних робіт: введення в експлуатацію; експлуатація; навантажувально-розвантажувальні роботи із вказівкою маси устатковання та його частин, коли їх перевозять окремо; збирання, розбирання; налагодження; технічне обслуговування та ремонт); у разі потреби — інструкції з навчання, основні характеристики інструментів, що можуть установлюватися на устаткованні.
Крім того, в інструкціях можна дати застереження щодо недопустимих методів і способів використання устатковання.
Інструкції мають містити рисунки, схеми, потрібні для введення в експлуатацію, технічного обслуговування, контролю, перевірки правильності роботи, ремонту, вказівки з безпеки поводження.
Якщо устатковання призначено для використання в особливих умовах (скажімо, у вибухонебезпечній атмосфері) чи передбачено його модернізацію (наприклад, протишумові, противібраційні заходи), потрібно надати й потрібну для цього інформацію (параметри атмосфери; тип демпферів, масу блоків фундаменту тощо).
|
Микола ЛИСЮК, |
Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека» № 11, 2016
