Упродовж останніх років почастішали нещасні випадки, пов’язані з падінням людей у відкриті каналізаційні колодязі, причому, як дорослих, так і дітей. Повідомлення про їх наслідки в засобах масової інформації нерідко нагадують зведення із зони АТО
Хроніка нещасних випадків
Ось лише деякі приклади таких трагедій. У м. Золочів Львівської області людина впала в каналізаційний отвір та внаслідок отриманих травм потрапила на лікарняне ліжко. У селищі Біляївка Одеської області загинув від падіння у каналізаційний колодязь солдат строкової служби. У Миколаєві через відсутність кришки в каналізаційний колодязь-примару впала 8-річна дівчинка, що каталася на санчатах. У м. Калуш, що на Івано-Франківщині, у каналізаційний колодязь потрапив чоловік. З місця події потерпілого доставили в травматологічне відділення місцевої лікарні. У Дніпропетровську на подвір’ї школи в каналізаційний колектор впав 1,5-річний малюк. У Києві у відкритий каналізаційний колодязь з окропом потрапила жінка з собакою, а в Шепетівці, що на Хмельниччині — кобила. Хлопчика, який провалився в каналізацію у Львові, знайшли неживим. У Вінниці чоловік провалився у каналізаційний колектор тепломережі. У Києві 32-річний киянин, вийшовши з автомобіля, провалився в каналізаційний колодязь, отримавши серйозні травми. Ще один чоловік впав у відкритий каналізаційний колодязь, зламавши при цьому обидві ноги. В отвір підземної споруди, що знаходиться на території одного з підприємств Чернігова, ненароком потрапив один з тамтешніх працівників, отримавши травми.
Відсутність чи ненадійність люків над входами в каналізаційні колодязі та колектори нерідко стають причинами дорожньо-транспортних пригод. Такі випадки було зареєстровано в Хмельницькому, Одесі, Дніпропетровську та деяких інших містах України.
Будова та призначення підземних споруд
Для того, щоб зрозуміти, якому ризику піддається людина, випадково потрапивши в каналізаційний колодязь чи колектор, розповімо про будову і призначення цих підземних споруд.
Будова та розміри каналізаційних колодязів залежать від типу підземних комунікацій, а також від вимог та умов їх обслуговування. Глибина розташування — від глибини залягання зазначених комунікацій. Як правило, висота робочого приміщення (шахти) круглої форми становить 1,8 м, діаметр — 0,7 м.
Щодо колекторів, то у містах вони, як правило, мають великі розміри, будуються під землею, переважно індустріальними методами з крупних збірних елементів: бетонних, залізобетонних та керамічних блоків і труб.
Оскільки в підземних спорудах водопровідних та теплових мереж є вентилі, труби, можуть бути шматки арматури та інші предмети, а часом і гаряча вода, що витікає з мережі через негерметичність мережевих з’єднань, то не важко собі уявити, як почуває себе потерпілий, коли ненароком падає туди через відсутність кришки люка. Якщо, звичайно, після цього він лишається живим.
Не менш небезпечно для людей та тварин потрапити в каналізаційний колодязь чи колектор, через який проходять стічні води. Щоб запобігти цьому, каналізаційні отвори повинні закриватися кришками. Для того, щоб вони не зсувалися від інтенсивного руху транспорту, зокрема, великовагового, кришки люків, що передбачені для встановлення на проїзній частині, виливаються з чавуну масою 50 кг і більше. А щоб вони знаходилися на рівні дороги та не хлопали при наїзді, їх необхідно встановлювати в створ з верхнім бортом корпуса люка. Зовнішня сторона кришки повинна бути рельєфною (2–6 мм). Це додає їй міцності та кращого зчеплення автомобільних шин і взуття пішоходів з її поверхнею. Кругла форма кришки гарантує, що вона не провалиться в люк при монтажі чи демонтажі.
Залежно від виду підземних комунікацій (каналізаційні, теплові, водопровідні, газові, енергопостачальні, телефонні, пожежні гідранти) люки та кришки до них дещо відрізняються своєю конструкцією та матеріалами, з яких виготовляються.
Кожен з люків має своє маркування:
В — водопровід; Г, ПГ — пожежний гідрант, пожежний гідрант підземний; К — побутова та виробнича каналізація; Д — дощова каналізація; ТС — теплова мережа; ГС — газова мережа; МТС — міська телефонна мережа; МГ — магістральний газопровід; Т — телефон (телефонна мережа); ТЗ — тепломережа (теплопровід).
Традиційний матеріал для виготовлення люків — чавун. Чавунні люки міцні, надійні, довговічні, стійкі до впливу середовища.
За навантаженням, яке вони здатні витримувати, каналізаційні люки поділяються на легкі, середні, важкі магістральні та надважкі. Легкі люки встановлюються в зоні зелених насаджень та на пішохідних зонах. Середні — монтуються на автостоянках, тротуарах та проїзних частинах міських парків. Важкі — використовуються на міських автомобільних дорогах з рухом важкого вантажного і громадського транспорту, надважкі — в зонах високих навантажень: на аеродромах та доках.
Легкий люк здатний витримувати навантаження 1,5 т; середній — 12,5 т; важкий — 25 т; важкий магістральний — 40 т; надважкий — 60 т.
Каналізаційні люки підбираються відповідно до їх призначення, згідно з Державним стандартом України ДСТУ Б.В.2.5-26:2005.
Як впорядкувати люковий безлад
Незважаючи на те, що у відкриті люки каналізаційних колодязів та колекторів можуть випадково потрапляти живі істоти та колеса автомобілів, більшість користувачів споруд, на балансі яких вони знаходяться, а також органи місцевого самоврядування, у віданні яких перебувають підприємства комунальної власності, лише розводять руками. Мовляв, через постійні крадіжки кришок та відсутність коштів на придбання нових не встигають своєчасно закривати ці об’єкти. Але невже все так безнадійно і немає ніяких шляхів вирішення проблеми? Давайте в цьому розберемося.
По-перше, для того, щоб люки не міг зняти ніхто, крім працівників комунальних служб та інших власників, а також щоб позбавити сторонніх осіб несанкціонованого доступу до обладнання в підземних спорудах, їх можна і потрібно обладнувати запірними пристроями.
Відомо кілька конструкцій люків із запірним механізмом. Один з них передбачає запірний пристрій на нижній (проміжній) кришці люка. При цьому верхня залишається незакріпленою. Така конструкція використовується здебільшого для закриття каналізаційних колодязів ліній зв’язку, де встановлюються захисна і запірна кришки. Остання має замок, щоб запобігти проникненню сторонніх осіб до кабелів. Звичайно, при відсутності захисної кришки людина, яка ненароком наступить на нижню запірну, не впаде в колодязь, але дуже вірогідно, що, спіткнувшись об корпус люка, може зазнати тілесних ушкоджень, інколи навіть дуже серйозних.
Щодо інших підземних споруд, то запірний пристрій може бути виконаний в одному з трьох варіантів:
1. Запірний механізм виконаний у вигляді прапорного з’єднання між кришкою люка і корпусом. Замок має секрет.
2. Замок виготовлений за принципом різьбового з’єднання кришки і корпуса люка. Болт має секрет.
3. Встановлений на кришці розпірний механізм при закритті блокує її і корпус.
До речі, керівництво столичного комунального підприємства «Київканал» вже давно зрозуміло, що наявність на кришках каналізаційних люків запірного механізму є серйозною перепоною для їх крадіжок. А тому кілька років тому уклало угоду на їх виготовлення з рівненським заводом «Патар». Модифіковані кришки можна відкрити лише за допомогою спеціального ключа, який мають працівники зазначеного підприємства та рятувальники Державної служби надзвичайних ситуацій. Проте оскільки нещасні випадки, пов’язані з падінням людей у каналізаційні колодязі та колектори, досі відбуваються, то можна припустити, що в Києві ще не всі кришки люків обладнані запірним механізмом.
Є ще один шлях можливого вирішення проблеми при нестачі коштів для придбання нових люків. Полягає він у використанні композитних каналізаційних люків, що виготовляються з термоактивних матеріалів (поліефірні смоли, скловолокно, порошкоподібний наповнювач) методом гарячого пресування при 100 °С. Вони коштують набагато менше, ніж чавунні, хоча здатні витримувати механічні навантаження до 40 т.
Набагато дешевшими за чавунні є люки, виготовлені з пластику. Їх можна встановлювати у мережах водопроводу, каналізації, тепло- і газопостачання, що проходять у не призначених для проїзду вантажного транспорту місцях (на тротуарах, газонах тощо). На відміну від чавунних, ці люки мають невелику вагу, а головне — їх не приймають на пунктах прийому металолому. Водночас ці люки мають великий термін експлуатації, стійкі до перепаду температур, мають різну кольорову гаму тощо.
Аналогічні переваги над чавунними мають каналізаційні люки, що виготовлені з полімерно-композитної суміші і призначені для установки на каналізаційні колодязі, що розташовані в пішохідній зонах та зонах зелених насаджень. Вони стійкі до агресивного середовища і мають найнижчу ціну.
Запобігти крадіжкам каналізаційних люків, виготовлених з чавуну, можна було б завдяки притягненню до відповідальності винних осіб.
У січні 2011 р. Кримінальний кодекс доповнили статтею 270-1, згідно з якою умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства, якщо це призвело або могло призвести до неможливості експлуатації, порушення нормального функціонування таких об’єктів, що спричинило небезпеку для життя чи здоров’я людей або майнову шкоду у великому розмірі, — карається штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Ті самі дії, вчинені особою повторно, або загально небезпечним способом, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили майнову шкоду в особливо великому розмірі або загибель людини чи інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Примітка: 1. Під об’єктами житлово-комунального господарства слід розуміти житловий фонд, об’єкти благоустрою, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також їх мережі чи складові (кришки люків, решітки на них).
2. Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, що в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах — якщо прямі збитки становлять суму, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Тож якщо місцеві органи влади, у віданні яких знаходяться комунальні підприємства, зможуть налагодити тісну співпрацю з правоохоронцями щодо встановлення осіб, причетних до зникнення кришок люків, і ті будуть засуджені, як це передбачено Кримінальним кодексом, то це буде дієвою профілактикою для таких крадіжок у майбутньому.
При цьому слід пам’ятати, що відкритий каналізаційний люк — не єдиний небезпечний фактор підземних споруд, який може стати причиною травмування людей. Справа в тому, що через відсутність запасних кришок комунальники нерідко закривають отвір бетонними плитами, з яких можуть стирчати гострі кінці арматури та які мають дефекти і встановлюються вище рівня дороги чи тротуару, чим створюють перешкоди для безпечного пересування, особливо вночі.
Певну небезпеку для пішоходів створюють просідання та виступи корпусів люків, що утворюються на нерівній поверхні тротуарів, дефекти кришок тощо.
Своєрідно дбають про запобігання падінню людей та тварин в каналізаційні люки на окремих будівельних майданчиках. Ці отвори тут нерідко закривають дошками з таким зазором, щоб туди могла вільно потрапити нога будівельника. Інакше, як пасткою для неуважних, це назвати не можна. Очевидно, виконроб, який розпорядився в такий спосіб убезпечити від падіння свої підлеглих, вважає дрібницею, якщо при пересуванні нога одного з них не попаде на дошку та зламається.
З приводу цього комунальникам та виконробу слід затямити: якщо потерпілий доведе в суді, що отримані ним при падінні травми мають причинно-наслідковий зв’язок із продемонстрованими вище порушеннями вимог п. 8.8.8 Державних будівельних норм (ДБН) В.2.5-75.2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди» та технічних умов Державного стандарту України БВ 2.5-26:2005, то вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, а їх підприємства змушені будуть відшкодувати вартість лікування та заподіяну моральну шкоду потерпілим.
Отож, для того щоб не сталося трагедій, на кшталт тих, про які йшлося на початку публікації, всім, хто зобов’язаний дотримуватися вимог вищезазначених нормативно-правових актів, необхідно повернутися обличчям до проблеми і взятися за усунення порушень утримання підземних комунальних споруд.
Василь Сопільняк,
експерт з охорони праці
