Ризик є природним складником життя і супроводжує людину в усіх сферах її діяльності. В одних випадках ризик може бути значним і навіть виявитися причиною аварій або нещасних випадків на роботі чи професійних захворювань. В інших випадках ризик менше, і його наслідки не такі небезпечні, наприклад, невелика травма або незначні матеріальні збитки. Поінформованість з питань оцінювання ризиків, зокрема, знадобиться людям, які постійно взаємодіють з галуззю охорони праці.
Оцінка ризику — це ретельне вивчення того, що може завдати шкоди людям в процесі трудової діяльності. Це робиться для того, щоб можна було проаналізувати, чи прийняті були достатні заходи для відвернення цієї шкоди. В процесі управління ризиками виділяють три етапи: ідентифікацію небезпек, оцінку ризиків і контроль ризиків.
Телефонна консультація з охорони праці і пожежної безпеки
Для довідок: 0 (800) 219-977 • E-mail: info@mediapro.com.ua
У процесі трудової діяльності людину постійно супроводжують небезпеки. Форми діяльності є різноманітними. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні й духовні процеси, що протікають у всіх сферах життя. Модель процесу діяльності складається з двох елементів: людина і середовище, що мають прямі й зворотні зв’язки. Зворотні зв’язки обумовлені загальним законом реактивності матеріального світу. Система «людина — середовище» є двоцільовою. Одна мета полягає в досягненні певного ефекту, друга — у виключенні небажаних наслідків.
Кожна небажана подія може виникнути стосовно певної жертви — об’єкта ризику. Співвідношення об’єктів ризику і небажаних подій дозволяє розрізняти індивідуальний, технічний, екологічний, соціальний і економічний ризики (табл. 1). Кожен вид обумовлює характерні джерела і фактори ризику.
Таблиця 1. Класифікація і характеристика видів ризику
Аналіз поширеності та тяжкості нещасних випадків на виробництві є важливим інструментом системи управління охороною праці як на окремих робочих місцях, ділянках, підприємствах і галузях промисловості, так і в країні та світі в цілому.
Для оцінки масштабів всіх видів детермінованих несприятливих подій (смертельні нещасні випадки, травми з тимчасовою, частковою та повною втратою працездатності) застосовують коефіцієнт частоти Кч, що характеризує кількість страхових випадків n на тисячу працівників N.
По-друге, шкоду, заподіяну здоров’ю виробничою травмою, характеризує коефіцієнт тяжкості Кт, що являє собою середню кількість днів втрати працездатності, які припадають на одну несприятливу подію з тимчасовою втратою працездатності:
де Дi — кількість днів непрацездатності, що припадають на одну i несприятливу подію, n — число страхових випадків c тимчасовою втратою працездатності на рік.
Показники даних коефіцієнтів у різних галузях господарської діяльності представлені в табл. 2.
Таблиця 2. Показники коефіцієнтів травматизму у різних галузях промисловості
Сьогодні для всіх стало очевидно, що професійна захворюваність і виробничий травматизм прямо або побічно пов’язані з показниками умов праці на робочому місці — енергетичними рівнями й концентраціями шкідливих факторів, важкістю і напруженістю трудового процесу. Не випадково, оцінка ризику заподіяння шкоди здоров’ю при впливі на людину несприятливих факторів виробничого середовища є одним з нових наукових напрямків, що швидко розвиваються. При цьому ключовою ланкою концепції охорони здоров’я людини від неминучого ризику, пов’язаного з впливом шкідливих виробничих факторів є принцип гігієнічного нормування.
Журнал обліку професійних захворювань (отруєнь) — завантажуйте в Живому журналі «Охорона праці і пожежна безпека»
Під час оцінки професійного ризику як міри ушкодження здоров’я і тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища й трудового процесу НДІ медицини праці рекомендує базуватися на зіставленні трьох компонентів:
- Рівень фактора ризику.
- Тривалість його дії.
- Результатна ознака — професійне захворювання.
Рекомендується судити про величину ризику за індексом профзахворювань, який інтегрує їх частоту й тяжкість в одному числовому значенні. По виду непрацездатності та експертним медичним прогнозам результату захворювання, запропоновано 5 категорій тяжкості профзахворювань, вказаних у табл. 3.
Таблиця 3.Категорії тяжкості профзахворювань
Алгоритм розв’язання проблеми закладено в розробці безпечних технологій виробництва, поліпшення умов праці, зниження техногенної небезпеки, забезпечення безпечного виробничого середовища.
Правильно розроблена інструкція з охорони праці на підприємстві допоможе звести професійні ризики до мінімуму.
Журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці
Замовити 0 (800) 219-977
Закон про забезпечення охорони праці та співробітництво в галузі охорони праці детально визначає обов’язки та завдання, зобов’язання і права роботодавців, працівників, фахівців з техніки безпеки й відповідних представників працівників у тому, що стосується питань охорони праці. Також у ньому чітко прописані завдання комітетів з охорони праці, що існують на підприємствах. Склад і функції комітету з охорони праці представлені на рис. 1.
Рисунок 1. Організація, функції та типовий склад комітету з охорони праці на підприємстві
Такі комітети створюються на підприємствах з 20 і більше працівниками. Комітет є головним місцем співпраці між працівниками та роботодавцями з питань охорони праці на підприємстві.
Як уже зазначалося, неможливо забезпечити абсолютну безпеку — завдання полягає в тому, щоб за допомогою технічних, організаційних і кадрових рішень вийти на рівень «бажана безпека».
П’ять основних способів захисту людини на виробництві
1. Ліквідація небезпеки. Удосконалення техніки та технології дозволяє створити обладнання та інструмент з низьким рівнем небезпеки та шкідливості.
2. Видалення людини. За допомогою автоматизації, систем управління і контролю ліквідується контакт людини з небезпекою. При цьому рівні небезпеки й шкідливості можуть бути значні.
3. Екранування небезпеки. Застосовуються різні захисні пристрої — огорожа, запобіжники, кожухи, захисні вікна та ін. Подібні заходи нині використовуються в широких масштабах, хоча рівень небезпек вони не змінюють. Недолік — ці пристрої нерідко погіршують зручність роботи й тим самим провокують персонал до їх вилучення.
4. Екранування людини. Мається на увазі застосування засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) — пояс монтажника, респіратор, навушники та ін. При цьому рівень небезпек не змінюється. ЗІЗ широко використовуються на практиці, іноді надмірно.
5. Навчання персоналу. Підготовка та перепідготовка персоналу спрямована на навчання безпечних методів праці, поміркованій поведінці працівника, відповідного рівня небезпеки.
Найбільш ефективними є ліквідація небезпеки та видалення людини, які обумовлюють об’єктивний фактор безпеки. Екранування небезпеки й, особливо екранування людини, менш ефективно, оскільки тут присутня велика частка суб’єктивного фактора, тобто поведінки людини, що знижує надійність цих методів. Але всі п’ять основних способів важливі як елементи єдиної системи охорони праці. На реальному виробництві знайдеться місце для гармонійного поєднання різних напрямків діяльності.
Розроблення документів з охорони праці
Для довідок: 0 (800) 219-977
Висновки
Система управління професійними ризиками є частиною системи управління роботодавця охороною праці. Політика роботодавця в галузі управління професійними ризиками повинна бути частиною його діяльності у царині охорони праці:
- відповідати видам діяльності, характеру і масштабам ризиків роботодавця в галузі забезпечення безпечних умов праці та здоров’я працівників;
- включати зобов’язання з запобігання травм і погіршення стану здоров’я працівників, а також щодо постійного поліпшення загальної системи управління професійними ризиками;
- включати зобов’язання щодо забезпечення відповідності застосовним до роботодавця законодавчим й іншим нормативним вимогам, що належать до наявних небезпек, які виникають при здійсненні діяльності та впливають на забезпечення безпечних умов праці та здоров’я працівників;
- регулярно аналізуватися для забезпечення постійної відповідності умов, що змінюються, документуватися, підтримуватися в актуальному стані;
- бути доступною всім працівникам, включаючи співробітників підрядних організацій, і перебувати в легкодоступних місцях для ознайомлення з нею.
Роботодавець повинен встановити цілі в плані забезпечення безпечних умов праці та здоров’я для відповідних видів діяльності та організаційної структури, забезпечити їх досягнення й актуалізацію. При цьому цілі повинні бути, де це практично можливо, вимірними й узгодженими з політикою в галузі забезпечення безпечних умов праці та здоров’я, включаючи зобов’язання запобіганню травмам і погіршенню стану здоров’я працівників. Зобов’язання повинні відповідати законодавчим, нормативним та іншим вимогам, які можуть застосовуватися до діяльності роботодавця.
Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека»
