Про концепцію «нульового травматизму» на підприємстві


Про концепцію «нульового травматизму» на підприємстві

Стан охорони праці на більшості підприємств України ще не дозволяє впровадити концепцію «нульового травматизму» на виробництві, а високі рівні виробничих ризиків проявляються у великій кількості травм різного ступеня важкості.

Тому актуальними залишаються заходи з безпеки праці, які розробляються на основі аналізу конкретних ситуацій та умов праці (далі — заходи). Їх рекомендовано узгоджувати з професійними спілками або уповноваженими особами від трудового колективу. Метою таких заходів є досягнення безпеки стану об’єкта та безпеки під час виконання працівниками трудових обов’язків.

Терміном «безпека» позначається такий стан об’єкта, за якого ризик для нього чи від нього не перевищує деякого прийнятного рівня.

Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (небезпечній зоні).

Нескінченно малий («нульовий») ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і навпаки — чим вищий ризик, тим вища можливість впливу небезпеки.

Досягнення нескінченно малого («нульового») ризику через впровадження системи ідентифікації та оцінки ризиків, мотивація працівників до безпечної праці протягом тривалого часу, а також їх залучення до виявлення та запобігання небезпечним ситуаціям і є впровадженням концепції «нульового травматизму».

Залежно від умов виробничої діяльності, заходи можуть включати як технічні й санітарно-гігієнічні, так і організаційні методи та засоби запобігання виникненню небезпечних ситуацій та небажаних подій.

До технічних заходів із забезпечення безпечних умов праці належать:

• підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів;
• встановлення засобів огородження, сигналізації, дистанційного управління;
• зміна технологічних процесів на більш безпечні та сучасні;
• вдосконалення конструктивних характеристик машин, механізмів;
• вдосконалення колективних та індивідуальних засобів захисту.

До санітарно-гігієнічних заходів залежно від умов діяльності належить:

• облаштування вентиляційних систем;
• модернізація штучного і природного освітлення;
• забезпечення централізованого питного водопостачання;
• забезпечення нормальних параметрів повітря виробничого середовища;
• заходи боротьби з шумом та вібрацією;
• обладнання зон відпочинку.

До організаційних заходів належать:

• дотримання трудової та технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці;
• проведення планово-запобіжних ремонтів;
• підвищення рівня кваліфікації штатних працівників;
• встановлення відомчого та громадського контролю за виконанням робіт;
• проведення на належному рівні навчання та інструктажів.

Рекомендовано на кожному підприємстві щорічно розробляти заходи профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань, які слід включати в колективні договори, забезпечувати технічною документацією, джерелами фінансування та матеріальними ресурсами.

Володимир ЛИТВИНОВ, начальник відділу нагляду у будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв’язку Держпраці України

Повний текст статті  читайте у журналі «Охорона праці і пожежна безпека» № 6