Відповідно до статті 8 Закону України «Про відпустки» та з позицією 132 розділу ХVІІ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» підрозділу «Загальні професії медичних працівників закладів та установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти» Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290, працівникам надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до семи календарних днів.
Основним документом, що регулює виробничі, трудові, соціально-економічні відносини є колективний договір.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цеху, професії або посади.
Відпустки надаються з дотриманням загальних правових норм чинного законодавства за умови врахування особливостей, передбачених спеціальними нормативними актами у сфері охорони здоров’я та прописані у колективному договорі.
Згідно із ст.14 КЗпП «Про колективний договір» керівнику установи за погодженням з профспілковим комітетом необхідно розробити та затвердити додаток до колективного договору та прописати додаткову відпустку лікарю-статистику.
Роз’яснення надала головний державний інспектор сектору експертизи умов праці Управління Держпраці у Рівненській області Світлана Нагорна.
Джерело: прес-центр Управління Держпраці у Рівненській області
