Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Протипожежні норми на складах легкозаймистих і горючих речовин

Світлана ТРОШИНА,
провідний фахівець з протипожежної безпеки ДПТ України

 

1. Вимоги до складських будівель

1.1. У складських будівлях, де зберігаються ЛЗР і ГР, на зовнішньому боці дверей, воріт повинна бути вивішена інформаційна карта із зазначенням пожежної небезпеки товарів, які зберігаються, їхньої кількості та заходів, яких слід вживати під час гасіння пожежі.
1.2. Склади ЛЗР і ГР мають підключатися до системи цілодобового пожежного спостереження. Прямий телефонний зв’язок складу з найближчою пожежною частиною повинен постійно утримуватися справним, із щоденним контролем перед початком роботи.
1.3. Будівлі та споруди (за винятком металевих резервуарів) складів для зберігання ЛЗР і ГР повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості. Одноповерхові будівлі можуть бути III ступеня вогнестійкості.
1.4. Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР — одноповерховими.
1.5. Приміщення для зберігання ЛЗР і ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог будівельних норм.
1.6. Складські приміщення в підвальних і цокольних поверхах повинні мати люки чи вікна розміром 0,9 х 1,2 м з приямками для випускання диму в разі пожежі, які влаштовуються відповідно до вимог будівельних норм. У разі неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень спеціальною системою димовидалення.
1.7. Відкриті склади ЛЗР і ГР слід розміщувати на майданчиках, які мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель та населених пунктів. У разі неможливості виконання цієї вимоги слід передбачати додаткові заходи, які виключають можливість розтікання ЛЗР і ГР під час аварії на територію населеного пункту, підприємства.
1.8. Дверні отвори у приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідини до лотків та трапів.

 

2. Вимоги до території складів

2.1. Відстань від складів ЛЗР і ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.
2.2. Територія складу ЛЗР і ГР повинна бути огороджена провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів висотою не нижче 2 м, якщо склад розміщується поза територією підприємства. При розміщенні складу на території підприємства, яке має огорожу, влаштування спеціальної огорожі не потрібно.
2.3. У виробничих приміщеннях і на території складів повинні бути встановлені знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
2.4. Тунелі, камери засувок і канали трубопроводів слід підтримувати в чистоті, регулярно очищати від розлитих нафтопродуктів, води тощо.
2.5. Блискавкозахист, електричне освітлення складів нафтопродуктів, а також охоронне освітлення вздовж периметра повинні бути в справному стані.
2.6. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть використовуватись акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.
2.7. Проїзні дороги на резервуарних складах повинні мати освітлення, з’єднуватися з дорогами загального користування, бути в справному стані, взимку очищатися від снігу та льоду.
2.8. Траву на території складу слід періодично скошувати та вивозити за межі складу.
2.9. Електро- та газозварювальні роботи слід проводити з оформленням наряду-допуску, а місця їх виконання забезпечуються первинними засобами пожежогасіння.

 

3. Вимоги до операцій з ЛЗР і ГР

3.1. Для розливання ЛЗР і ГР потрібно передбачити ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.
3. 2. Відпускати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються.
3.3. Роботи, пов’язані з розкриттям тари, фасуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом тари, приготуванням робочих сумішей тощо слід вести в ізольованих приміщеннях.

 

4. Зберігання ЛЗР і ГР у тарі

4.1. Зберігати ЛЗР і ГР у тарі слід у будівлях або на майданчиках під навісами, виконаними з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалаху 45 °C і нижче.
4.2. Зберігання рідин з температурою спалаху парів вище 120 °C у кількості до 60 м3 дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умов улаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання її шаром утрамбованої землі завтовшки не менше 0,2 м.
4.3. Загальна місткість однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис. м3 ЛЗР або 6 тис. м3 ГР. При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис. м3 ЛЗР або 1 тис. м3 ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР і ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог будівельних норм.
4.4. Балони з горючими газами, тару від ЛЗР і ГР, аерозольні упаковки слід захищати від сонячного й іншого теплового впливу.
4.5. при зберіганні бочок з ЛЗР і ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:
— вручну вкладати бочки на підлогу не більше ніж у 2 яруси;
— вкладати бочки механізовано не більше ніж у п’ять ярусів для ГР і у три яруси для ЛЗР;
— укладати не більше двох бочок за шириною штабеля або стелажа;
— укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд за висотою, незалежно від виду нафтопродуктів;
—проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями — не менше 1 м.
4.6. При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:
— у межах однієї огородженої (обвалованої) території розміщувати не більше шести штабелів;
— довжина штабеля не повинна перевищувати 25 м, а ширина — 15 м;
— відстань між штабелями на одному майданчику повинна бути не менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків — не менше 20 м, між штабелями та валом (стіною) — не менше 5 м;
— укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два ряди.
4.7. Бочки слід укладати пробками догори.
4.8. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.
4.9. У складах загального призначення допускається зберігання не більше 5 тис. аерозольних упаковок. За умови більшої кількості таких упаковок їх слід зберігати в окремих складах або ізольованих протипожежних відсіках загальних складів з безгорищними покриттями, які легко скидаються. В ізольованому відсіку дозволяється зберігання не більше 15 тис. упаковок.
4.10. Складування аерозольних упаковок у багатоповерховому складі дозволяється лише на верхньому поверсі у протипожежних відсіках. Кількість упаковок у відсіку не повинна перевищувати 150 тис.
4.11. На відкритих майданчиках або під навісами зберігання аерозольних упаковок допускається лише в негорючих контейнерах, які замикаються.
4.12. Види тари для зберігання та відпуску нафтопродуктів слід приймати за ГОСТ 1510-84 «Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение».

 

5. Вимоги до відкритих складів ЛЗР і ГР

5.1. Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання ЛЗР і ГР повинні мати за периметром обвалування (стінки) для попередження розтікання рідин у разі аварії. Земляне обвалування у верхній частині повинно бути не менше 0,5 м завширшки.
5.2. Обвалування резервуарів слід виконувати таким чином, щоб воно вміщувало об’єм, який дорівнює номінальному об’єму найбільшого резервуара, який знаходиться в цьому обвалуванні, і було на 0,2 м вище рівня розлитої рідини. Відстань від стінок резервуарів до нижньої крайки внутрішніх схилів обвалування або до обгороджуючих стін має бути не менше 3 м від резервуарів місткістю до 10 тис. м³ та 6 м від резервуарів місткістю 10 тис. м³ і більше.
5.3. Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід обгороджувати земляним валом або негорючою суцільною стінкою заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.
5.4. Обвалування (стінки), їхні перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримувати справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР і ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском.
5.5. Наземні резервуари слід пофарбувати білою (сріблястою) фарбою для запобігання нагрівання від сонця.
5.6. На дихальних трубках резервуарів для зберігання ЛЗР, на трубопроводах газової обв’язки резервуарів і на трубопроводах для зливання ЛЗР з транспорту мають встановлюватися вогнеперешкоджувачі.
5.7. На трубопроводах, які подають ЛЗР і ГР до резервуарів або відводять їх з резервуарів, слід встановлювати запірну арматуру на відстані не ближче 3 м від резервуара.
5.8. Зливання ЛЗР і ГР (крім мазуту) до резервуара повинно проводитися під шар рідини товщиною не менше 50 мм і тільки закритим способом. Розміщувати зливні пристрої безпосередньо на горловинах резервуарів забороняється. Їх слід розміщувати від будівель і резервуарів на відстанях згідно з будівельними нормами.
5.9. На кожний резервуар необхідно скласти технологічну карту, в якій вказується номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання.
5.10. В процесі експлуатації резервуарів необхідно постійно контролювати справність дихальних клапанів і вогнезагороджувачів. За температури повітря вище нуля перевірки цих пристроїв слід проводити не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля — не рідше двох разів на місяць. Взимку дихальні клапани та сітки повинні очищуватися від льоду.
5.11. Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування, які виключають іскроутворення в разі ударів.
5.12. Люки для замірювання рівня та відбору проб з резервуарів повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів — кільце з металу (із внутрішнього боку), яке виключає іскроутворення.
5.13. Підігрівати в’язкі та застигаючі нафтопродукти в резервуарах (у встановлених межах) дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше 0,5 м.
5.14. Для резервуарів із сірчистими нафтопродуктами слід розробити графік очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.
5.15. При появі тріщин у швах, у металі стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений.
5.16. Роботи з ремонту резервуарів слід проводити після повного звільнення резервуара від рідини, від’єднання від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність парів вибухонебезпечної концентрації.
5.17. Перед ремонтом резервуар необхідно накрити повстю, просоченою антипіренами, всі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах закрити (влітку повсть змочити водою). Електро- та газозварювальну апаратуру слід розміщати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів.
5.18. На складах резервуарного парку повинен бути запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі.
5.19. Подавання залізничних цистерн під зливання та наливання, а також їх виведення мають здійснюватися плавно, без поштовхів та ривків.
5.20. Гальмування залізничних цистерн металевими башмаками на території зливно-наливних пристроїв не дозволяється. Для цього необхідно застосовувати дерев’яні підкладки.
5.21. Якщо подавання під зливання (наливання) та виведення вагонів-цистерн з ЛЗР, які мають температуру спалахування парів 28 градусів і нижче, проводиться тепловозами, то треба здійснювати їх прикриття одним чотиривісним порожнім вагоном або вагоном (платформою), навантаженим негорючим вантажем.
5.22. Тепловози, які подають залізничні цистерни під зливання або наливання ЛЗР та ГР на територію підприємства, повинні працювати лише на рідкому паливі.
5.23. Перед наливанням нафтопродуктів персонал підприємства, який здійснює їх відпуск (або працівники охорони складу), повинен шляхом зовнішнього огляду переконатися в наявності та справності заземлення, іскрогасника та інших захисних пристроїв на автоцистерні, а також у її забезпеченості первинними засобами пожежогасіння.
5.24. Необхідно регулярно оглядати зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки та арматуру та проводити їх планово-попереджувальний ремонт. Виявлені несправності та витікання слід негайно усувати, а при неможливості усунення відключати несправні елементи.
5.25. Робочі та евакуаційні сходи наливних естакад слід постійно утримувати в справному та чистому стані.
5.27. Зливні шланги необхідно споряджати наконечниками з матеріалів, які виключають можливість іскроутворення від удару.
5.28. Залізничні шляхи, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів і зливних пістолетів мають бути заземлені. 5.29. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим власником підприємства.

Не дозволяється:

– зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР і ГР;
– спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також з ЛЗР і ГР будь-яких інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин;
– відпуск ЛЗР і ГР у скляні та полімерні посудини місткістю більше 5 л;
– застосування інструмента для відгвинчування пробок з металу, який дає іскри;
– укладання бочок без прокладок між ярусами;
– приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, які не відповідають тарі;
– зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами;
– експлуатація резервуарів, які мають перекоси, тріщини, підтікання, а також несправні контрольні прилади, стаціонарні протипожежні пристрої, продуктопроводи, для яких минули строки зачищення і випробовування на міцність;
– розливання нафтопродуктів, зберігання пакувального матеріалу та порожньої тари безпосередньо в сховищах і на обвалованих майданчиках;
– посадка дерев і чагарників у зоні обвалувань;
– встановлення резервуарів на основах з матеріалів груп горючості Г2, Г3 та Г4;
– переповнення резервуарів;
– відбирання проб із резервуарів під час зливання або наливання нафтопродуктів;
– зливання й наливання нафтопродуктів під час грози;
– проведення ремонтних робіт на трубопроводах, заповнених нафтопродуктами;
– проведення вогневих (зварювальних) робіт на відстані ближче 20 м від наповнених резервуарів, а також від порожніх резервуарів від ЛЗР і ГР, якщо вони не очищені у встановленому порядку.



Розсилка новин