Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Безпечна експлуатація абразивного механізованого інструменту

Микола ФЕДОРЕНКО,
головний державний інспектор з охорони праці Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській обл. і м. Києві

Абразивний інструмент — це шліфувальний та різальний інструмент, робоча частина якого містить частки абразивного матеріалу. Залежно від виду абразивного матеріалу розрізняють алмазні, ельборові, електрокорундові, карбідокремнієві та інші інструменти. До абразивних інструментів відносять шліфувальні круги, головки, сегменти, бруски на гнучкій основі, еластичні круги, шкурки, стрічки, пасти.   Абразивний інструмент використовується на підприємствах машинобудування, дерево- та металообробній промисловості, сфери обслуговування, в будівництві тощо.
В цій статті автор розглянув вимоги безпечної експлуатації механізованого ручного інструменту та переносних машин загального виробничого призначення (крім стаціонарних верстатів і спеціалізованих засобів виробництва).

 Нормативна база

Загальні вимоги безпечної експлуатації абразивного інструменту визначають такі нормативні документи:
– ГОСТ 12.3.028-82 «ССБТ. Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности» (поширюється на інструмент усіх видів з робочими швидкостями від 15 до 120 м/с, крім полірувального);
– ГОСТ 12.3.023-80 «ССБТ. Процессы обработки алмазным инструментом. Требования безопасности» (не поширюється на ручний інструмент);
– розділ 5.1 Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00-1.30-01);
– пункти 2.7.14–2.7.71 Правил охорони праці під час будівництва та ремонту об’єктів житлово-комунального господарства (НПАОП 45.2-1.02-90).

Вимоги безпечної експлуатації механізованого абразивного (шліфувального) інструменту визначають такі стандарти:
ручний інструмент з електроприводом:
– ДСТУ IЕС 60745-1:2010 «Інструмент ручний електромеханічний. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги» (набув чинності з 1 липня 2012 р. відповідно до наказу Держспоживстандарту від 28 грудня 2010 р. № 607 замість ГОСТ 12.2.013.0-91 «ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний»);
– ДСТУ IEC 60745-2-3:2010 «Інструмент ручний електромеханічний. Додаткові вимоги до шліфувальних, полірувальних та дискових шліфувальних інструментів»;
– ДСТУ IEC 60745-2-4:2010 «Інструмент ручний електромеханічний. Додаткові вимоги до шліфувальних та полірувальних інструментів недискового типу»;
ручний інструмент неелектрифікований (з пневматичним і гідравлічним приводом):
– ГОСТ 12.2.010-75 «ССБТ. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности»;
– ДСТУ EN 983:2003 «Безпечність машин. Вимоги безпеки до гідравлічних та пневматичних систем і їх складових частин. Пневматика»;
– стандарти серії ДСТУ EN 792 «Ручні неелектрофіковані механізовані інструменти. Вимоги безпеки»: наприклад, ДСТУ EN 792-7-2005 «Частина 7. Інструменти шліфувальні», який поширюється на інструмент, який використовує вироби з нанесеним абразивним покриттям — на абразивні круги з периферійною робочою швидкістю не більше 80 м/с (відрізні круги — 100 м/с) та зовнішнім номінальним діаметром не більше 230 мм (відрізні круги — 300 мм), а також на вироби з дротовими щітками;
– ДСТУ EN 792-8:2003 «Частина 8. Шліфувальні і полірувальні інструмент»; — ДСТУ EN 792-9:2004 «Частина 9. Інструменти для шліфування штампів»; — ДСТУ EN 792-13:2004 «Частина 13. Інструменти для забивання кріпильних виробів».
переносні електричні машини:
– ДСТУ ГОСТ МЭК 61029-1:2006 «Машини переносні електричні. Загальні вимоги безпеки й методи випробування;
– ДСТУ ГОСТ МЭК 61029-2-4:2006 «Машини переносні електричні. Окремі вимоги безпеки й методи випробування настільних шліфувальних машин», який поширюється на переносні шліфувальні машини з діаметром шліфувального кругу не більше 200 мм та з коловою швидкістю не більше 50 м/с та відповідно до п. 1.2 мають такі умови роботи: максимальна напруга та максимальна споживана потужність при однофазному струмі відповідно до 250 В і до 2,5 кВт, при 3-фазному змінному струмі — 440 В і до 4 кВт; приєднуються до електромережі за допомогою електрокабелю з вилкою; не розраховані на роботу в безперервному виробництві; легко переміщуються однією людиною; працюють під контролем оператора.

Технічні умови абразивного інструменту визначають такі нормативні документи:
– ГОСТ 2270-78 «Инструмент абразивный. Основные размеры элементов крепления»;
– ГОСТ 23182-78 «Круги шлифовальные для ручных машин. Технические условия»; ГОСТ 24106-80 «Круги эльборовые шлифовальные. Технические условия»;
– ДСТУ ГОСТ 21963-2002 «Круги відрізні. Технічні умови».

Загальні вимоги щодо випробування абразивного інструменту визначає ГОСТ 30513-97 «Инструмент абразивный и алмазный. Методы испытаний на безопасность».

Вимоги безпечної експлуатації ручного інструменту, який може використовуватись під час експлуатації абразивного інструменту, визначає ГОСТ 26810-86 «Инструмент слесарно-монтажный. Правила приемки».

Визначення поняття шліфувальної машини та її конструктивних елементів (за ДСТУ ГОСТ МЭК 61029-2-4:2006):
Настільна шліфувальна машина — машина, призначена для шліфування металу та подібного матеріалу за допомогою одного або двох закріплених на шпинделі шліфувальних кругів, які обертаються, розташованих у належному для такої роботи місці а подача оброблюваного виробу здійснюється вручну (п. 3.101);
Додаткові пристрої — пристрій або деталь, інша ніж шліфувальний круг, призначена для влаштування на шліфувальну машину замість шліфувальних кругів і приведення обертання шпинделем машини (п. 3.102);
Фланцевий вузол — пристрій для затискного кріплення шліфувального круга до шпинделя машини (п. 3.106);
Робочий упор («підручник») — поверхня та пристрій як опора або підтримувати оброблюваної деталі (п. 3.111).

 Виробничий персонал

До робіт з абразивним інструментом допускаються особи віком не молодше 18 років, які пройшли спеціальне навчання, інструктаж з питань охорони праці та медичний огляд (п. 7.1 ГОСТ 12.3.028-82; п. 5.6.26 НПАОП 0.00-1.30-01; п. 2.7.15 НПАОП 45.2-1.02-90). Не допускаються до робіт з абразивним інструментом особи, які страждають на захворювання шкіри або мають алергічні захворювання (п. 7.2 ГОСТ 12.3.023-80).
До проведення випробувань абразивного інструменту допускаються особи віком не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, перевірку знань з правил безпеки праці та має відповідний запис у кваліфікаційному посвідченні на право виконувати спеціальні роботи (п. 5.1.2 НПАОП 0.00-1.30-01).
Особи, які працюють з абразивним інструментом, для захисту очей та обличчя забезпечуються захисними окулярами (при роботі з ручним інструментом) або захисним екраном (при роботі з настільною машиною). При роботі з обертовим абразивним інструментом не повинні використовуватись захисні рукавиці.

 Організація робіт з абразивним інструментом

«Управління, завантаження та обслуговування затиральних, очисних, обрізних, полірувальних механізмів» (п. 61) та «обробка блоків природного каменю» (п. 74) належать до Переліку робіт з підвищеною небезпекою (НПАОП 00.0-2.02-93).
Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107, не містить вимог щодо отримання документу дозвільного характеру на експлуатацію абразивного інструменту, крім як у складі окремих виробництв, наприклад, прокатного виробництва (п. 9 додатка 2); розпилювання природного каменю (п. 26 додатка 2).
Механізований інструмент повинен бути заводського виготовлення, забезпечений робочою інструкцією та інструкцією з обслуговування (наприклад, п. 6.2.1 ДСТУ EN 792-8-2003). Механізованому інструменту присвоюється інвентарний номер. Цей інструмент закріплюється за працівниками для індивідуального або бригадного користування та повинен оглядатись безпосередньо перед застосуванням; у разі виявлення несправностей, які не забезпечують безпеку праці, інструмент повинен вилучатись з експлуатації.
При наявності поруч з місцем проведення робіт інших робочих місць або проходів для забезпечення безпеки праці використовують захисні екрани (ширми, щити) висотою не менше 1,8 м. Виконання робіт з механізованим інструментом з приставних драбин не допускається, оскільки ці роботи потребують упору в конструкції споруд.
Підприємець повинен визначити особу (як правило, інженерно-технічного працівника), відповідального за огляд, збереження й справність механізованого інструменту та допоміжного обладнання до нього.
Мережа живлення інструмента повинна мати достатню довжину для проведення робіт. Під час проведення робіт у проходах або проїздах переносну мережу живлення слід улаштовувати на опорах на висоті від рівня поверхні землі, підлоги, настилу, перекриття не менше: 2,5 м — над робочими місцями; 3,5 м — над проходами; 6 м — над проїздами. При влаштуванні мережі живлення на висоті менше 2,5 м її захищають від механічних пошкоджень або дії агресивного середовища трубою, коробом тощо. Інструмент до джерела живлення приєднується в зонах, де відсутня дія небезпечних виробничих чинників. Інструмент повинен приєднуватись до мережі живлення за допомогою призначених для цього комутаційних пристроїв (арматури), розрахованих на відповідну величину тиску (струму).
Під час проведення робіт захисний кожух інструменту повинен бути надійно закріпленим таким чином, щоб шліфувальний круг під час обертання вручну з ним не стикався. Для перенесення ручного механізованого інструменту використовується сумка або інша спеціальна ноша. Інструмент та додаткові пристрої повинні розміщуватись на робочому місці таким чином, щоб запобігати його скочуванню або падінню.

Порівняємо нормативні вимоги:

Шліфувальний верстат. Прозір між краєм підручника та робочою поверхнею шліфувального круга повинен бути меншим за половину товщини виробу, що шліфується, але не більше 3 мм (п. 5.1.7 НПАОП 0.00-1.30-01; п. 2.7.40 НПАОП 45.2-1.02-90; п. 3.6 ГОСТ 12.3.028-82)

Шліфувальна машина. Зазор між огородженням та кругом, робочим упором та кругом шліфувальної машини не повинен перевищувати 2 мм (п. 8.13 ДСТУ ГОСТ МЭК 61029-2-4:2006)

Шліфувальний круг. Прозір між бічною стінкою захисного кожуха та фланцями для закріплення найбільшого за висотою круга, який застосовується на даному верстаті, повинен бути 5–10 мм (п. 5.1.12 НПАОП 0.00-1.30-01; п. 2.7.49 НПАОП 45.2-1.02-90; п. 8.11 ГОСТ 12.3.028-82)

Алмазний круг. Прозір між бічною стінкою захисного кожуха та фланцями для закріплення найбільшого за висотою круга, який застосовується на цьому верстаті, повинен бути не менше 5 мм (п. 8.3 ГОСТ 12.3.023-80)

Особа, відповідальна за збереження та справність інструменту, під час кожного чергового видавання інструменту на виробництві, проводить перевірку його технічного стану. Шліфувальні круги перед використанням повинні відпрацювати на холостому ходу з робочою швидкістю протягом такого часу: 1 хв. — шліфувальні круги, у тому числі ельборові на керамічній зв’язці, діаметром до 150 мм; 2 хв. — шліфувальні круги діаметром від 150 до 400 мм та ельборові круги на органічній та металевій зв’язках (п. 5.1.27 НПАОП 0.00-1.30-01).
Ручний механізований інструмент та допоміжне обладнання до нього підлягає періодичній перевірці не рідше як 1 раз на 6 місяців (п. 5.2.34, п. 5.5.19 НПАОП 0.00-1.30-01; п. 2.7.133 НПАОП 45.2-1.02-90). Результати перевірок і випробувань електроінструменту записуються відповідальною особою до Журналу обліку, перевірки та випробувань електроінструменту та допоміжного обладнання до нього за формою додатка 4 НПАОП 0.00-1.30-01. Результати перевірок і випробувань пневматичного інструменту записуються до журналу довільної форми.

Шліфувальні круги та головки
Шліфувальний інструмент повинен мати маркування (п. 6.1 ДСТУ EN 792-8-2003) із зазначенням:
– найменування та адреси виробника;
– серії чи типу;
– року випуску;
– максимального робочого тиску для пневматичних інструментів або максимального тиску та витрати для гідравлічних інструментів;
– номінальної швидкості холостого ходу в обертах на хвилину або частоту для шліфувальних інструментів прямої дії. Після проведення випробування шліфувального круга на ньому наноситься фарбою позначка або на неробочу поверхню наклеюється спеціальний ярлик із зазначенням порядкового номера круга, дати проведення випробування, умовного знака або підпису працівника, відповідального за проведення випробувань (п. 5.1.3 НПАОП 0.00-1.30-01).
На шліфувальних кругах ручних шліфувальних машин повинні бути нанесені кольорові смуги, які характеризують робочу швидкість обертання кругів: жовта — 60 м/с; червона — 80 м/с; зелена — 100 м/с; зелена та синя — 120 м/с. Допускається нанесення кольорових смуг на етикетку за умови її міцного скріплення з кругом (п. 5.1.4 НПАОП 0.00-1.30-01). Марка та діаметр шліфувального круга для ручної шліфувальної машини вибирається за умови максимально можливої частоти обертання, яка відповідає холостому ходу шліфувального інструменту (п. 5.1.24 НПАОП 0.00-1.30-01). У додатку С ДСТУ EN 792-7-2005 визначено «Перелік абразивних кругів, що використовуються у ручних механізованих шліфувальних інструментах», відповідно до якого абразивні круги можуть бути суцільними, зі зв’язкою, покриттям, з алмазним покриттям та покриттям з нітриду бору (В — бакелітова зв’язка на основі синтетичної смоли; М — металева зв’язка; BF — посилена волокном зв’язка на основі синтетичної смоли).
При встановленні абразивного інструменту на вал пневматичної шліфувальної машини насад інструменту повинен бути вільним; між шліфувальним кругом та фланцями повинні бути еластичні прокладки з картону завтовшки від 0,5 до 1 мм. Після установлення та закріплення шліфувального круга він не повинен мати радіального або осьового биття. (п. 5.1.23 НПАОП 0.00-1.30-01).
Під час виконання робіт із застосуванням ручного шліфувального інструменту робоча швидкість шліфувального круга повинна бути не більше 80 м/с (п. 5.1.21 НПАОП 0.00-1.30-01). Робоча швидкість шліфувальних головок, наклеєних на металеві шпильки, на керамічній та бакелітовій зв’язках, повинна бути не більше 25 м/с (п. 5.1.22 НПАОП 0.00-1.30-01). Виступ з кожуха робочої частини інструменту допускається до 50 % його висоти, але не більше 25 мм для кругів типів ПР, ПН, К,ЧЦ і ЧК за ГОСТ 2424-83 (35, 36, 2, 6, 11); 40 мм — для сегментних кругів (п. 5.1.11 НПАОП 0.00-1.30-01; п. 2.7.50 НПАОП 45.2-1.02-90; п. 8.12 ГОСТ 12.3.028-82).

Захисний кожух
У додатку D ДСТУ EN 792-7-2005 визначено конструкцію, матеріал і товщину стінок захисних кожуху, розглянуті конструктивні схеми захисних кожухів з та без передньої заслони, сегментної стінки, козирка, з регулюванням захисного кожуха та відповідно до якого мінімальна товщина захисного кожуху в залежності від зовнішнього діаметру абразивного круга становить від 1,5 мм до 2 мм. Кожухи виготовляються з листової сталі з міцністю на розтягування
270-450 Н/мм2 і мінімальним подовженням 28 %.
Зазор між зовнішнім діаметром нового алмазного круга та захисним кожухом повинен бути не менше 9 мм для кругів зовнішнім діаметром не менше 100 мм і 10 мм для кругів зовнішнім діаметром 100–300 мм (п. 8.2 ГОСТ 12.3.023-80). Прозір між кругом та верхньою кромкою розкриву рухомого кожуха, а також між кругом та запобіжним козирком повинен бути не більше 6 мм (п. 5.1.12 НПАОП 0.00-1.30-01; п. 2.7.48 НПАОП 45.2-1.02-90; п. 8.3 ГОСТ 12.3.023-80; п. 8.10 ГОСТ 12.3.028-82).

Відрізні круги
Гранично допустима робоча швидкість відрізного круга повинна бути (в м/сек.):
– 50, 63 — для кругів на бакелітовій зв’язці без зміцнювальних елементів;
– 80, 100, 125 — для кругів на бакелітовій зв’язці із зміцнювальними елементами;
– 50, 63, 80 — для кругів на вулканітовій зв’язці (п. 4.11 ДСТУ ГОСТ 21963-2002).
Допускається експлуатації відрізних кругів діаметром до 400 мм у разі пошкодження кромок кругів довжиною і шириною до 3 мм у кількості не більше двох (п. 4.9 ДСТУ ГОСТ 21963-2002).

Зберігання та транспортування абразивного інструменту
Абразивний інструмент транспортується та зберігається в тарі окремо від металевих виробів у сухих критих провітрюваних приміщеннях. Під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт слід уникати поштовхів, ударів і дії вологи на абразивний інструмент (п. 5.1.41, п. 5.1.42, п. 5.1.45 НПАОП 0.00-1.30-01). Кордові круги зберігаються за температури не нижче плюс 2 °С (п. 5.1.43 НПАОП 0.00-1.30-01).

Випробування абразивного інструменту
Абразивний інструмент підлягає щорічним періодичним випробуванням на механічну міцність на випробувальних стендах типу СИП (п. 3.4 ГОСТ 24106-80; п. 3.4 ГОСТ 23182-78; п. 5.3 ДСТУ ГОСТ 21963-2002). Випробування на міцність кріплення алмазних сегментів до корпусу круга здійснюється за допомогою динамометричного ключа (п. 4.1, п. 4.2 ГОСТ 30513-97). Результати випробувань шліфувальних кругів записуються відповідальною особою до Журналу випробувань абразивного та ельборового інструменту за формою додатка 3 НПАОП 0.00-1.30-01 (п. 5.1.40 НПАОП 0.00-1.30-01) або Журнал випробування абразивного інструменту (п. 2.7.66 НПАОП 45.2-1.02-90).

 Особливості експлуатації настільних шліфувальних машин (за ДСТУ ГОСТ МЭК 61029-2-4:2006)

Шліфувальна машина повинна забезпечуватись відповідною системою захисних огороджень (кожухами), які можна зняти за допомогою інструменту (п. 19.1). Конструкція кожуха повинна виключати можливість використання шліфувального круга діаметром, що перевищує максимальний вказаний на машині в 1,07 рази (п. 19.101). Шліфувальні машини з плоскими шліфувальними кругами обладнуються іскрогасником, який призначений для збирання пилу та обмежує виліт із захисного кожуху іскор і частинок кругу. Зазор між іскрогасником та шліфувальним кругом повинен бути регульованим та його максимальний розмір не повинен перевищувати 5 мм відповідно до зношення круга (п. 19.1.101.3).
Як правило, для закріплення абразивного кругу використовуються сталеві або металокерамічні фланці, товщина яких не повинна перевищувати 0,15 діаметра шліфувального круга. Наприклад, для шліфувального круга діаметром 100 мм мінімальна товщина плоскої частини фланця повинна бути 5 мм; для діаметра 125 мм — 6 мм; для 150 (200) мм — 10 мм. Не допускається використовувати чавунні фланці (п. 19.1.102.1).
Робочий упор виготовляється з металу та повинен перекривати ширину захисного кожуха шліфувального круга (упори) (п. 19.1.102.2). Для захисту очей та обличчя від летючих частинок використовується прозорий екран (п. 19.1.103), який улаштовується таким чином, щоб ось симетрії екрана співпадала з середньою вертикальною площиною робочої поверхні шліфувального круга (п. 19.1.103.2).
Шліфувальні машини повинні мати місця для закріплення до опори (п. 19.2).

Під час роботи з абразивним інструментом заборонено:
— влаштовувати кабелі живлення інструменту таким чином, який може призвести до їх пошкодження в місцях проходу, проїзду та дії інших засобів виробництва, а також натягувати, перекручувати та перегинати мережу живлення інструменту, ставити на неї вантаж;
— використовувати інструмент не за призначенням (наприклад, працювати бічними (торцевими) поверхнями шліфувального круга, якщо круг не призначений для виконання цього виду робіт);
— експлуатувати інструмент зі знятим захисним огородженням, з несправним або пошкодженим робочим інструментом (круги не повинні мати тріщин або відшарувань);
— замінювати робочу частину інструменту без використання спеціального пристрою (наприклад, воротка);
— працювати з інструментом обертової дії у рукавицях, у розстібнутому спецодязі або з неприбраним волоссям;
— гальмувати обертовий шліфувальний круг натисканням на нього будь-яким предметом;
— під час роботи інструменту проводити огляд, змащування, усувати порушення, переставляти робочий упор («підручник»);
— переносити ручний механізований інструмент, тримаючи за робочу частину або живильний кабель інструменту;
— залишати інструмент підключеним до мережі живлення без нагляду;
— виконувати роботу без застосування змащувально-охолоджувальної рідини (для інструменту, призначеного для роботи з її застосуванням).



Розсилка новин