У квітні 2014 року в м. Брашові (Румунія), відбувся Семінар з контролю ризиків виникнення великих аварій з викидом небезпечних речовин в рамках Директиви ЄС SEVESО.
Це був четвертий заключний Семінар відповідно до Програми з запобігання, готовності та реагування на катастрофи природного та техногенного характеру для країн Східного партнерства.
Україна як країна-партнер брала участь у семінарах і вивчала Директиву ЄС SEVESО.
Мета і завдання Директиви
Директива ЄС SEVESO II (Директива 96/82/ЄС) спрямована на запобігання великим аваріям за участю небезпечних речовин і обмеження їх соціальних та екологічних наслідків. SEVESO IIзастосовується до об’єктів, на яких кількість небезпечних речовин перевищує певні граничні значення — багато об’єктів гірського видобутку належать до цієї категорії. Відповідно до положень Директиви промислові оператори (власники) підприємств повинні дотримуватися політики щодо запобігання великим аваріям та впроваджувати систему керування безпекою. Сюди входять вимоги щодо надання доповідей про безпеку й розроблення планів на випадок аварії з докладною оцінкою ступеня ризику з урахуванням можливих варіантів аварійних ситуацій. У контексті пропозицій до України важливий як зміст Директиви, так і процес її еволюції. Вважається, що зміни у Директиві SEVESО II є гарним прикладом збільшення вимог до діяльності промисловості в Європейському Союзі.
Основна мета Директиви SEVESО II має два напрями. Насамперед вона спрямована на запобігання великим аваріям з утворенням небезпечних речовин. По-друге, оскільки аварії продовжують відбуватися, Директива спрямована на мінімізацію їх наслідків не тільки для людини (безпека й здоров’я), але й для довкілля (екологічний аспект). Виконання цих двох завдань сприятиме послідовному й ефективному забезпеченню високого рівня захисту співтовариства. Директиву було розроблено та доповнено на основі досвіду ліквідації великих аварій.
У Директиву SEVESО двічі (у 1987 і 1988 роках) вносилися зміни: зокрема, до сфери її дії було включено «зберігання небезпечних речовин». У грудні 1996 року Директиву замінили Директивою SEVESО II, щоб ще більше розширити сферу її застосування й покращити керування ризиками та аваріями. Важливі зміни й нові концепції, представлені у Директиві SEVESО II, включають:
— нові вимоги щодо систем керування безпекою;
— планування на випадок аварій;
— планування використання земельних ресурсів;
— жорсткі вимоги щодо проведення інспекцій у країнах — членах ЄС.
З 3 лютого 1999 року положення Директиви стали обов’язковими як для об’єктів промисловості, так і для органів влади країн — членів ЄС, які відповідають за виконання й дотримання положень Директиви.
Своїми положеннями Директива SEVESО II вимагає від промисловості:
— детального повідомлення про види та кількість усіх небезпечних речовин, що перебувають або використовуються на об’єкті;
— наявності плану дій на випадок аварії й демонстрації його ефективності;
— наявності системи керування безпекою для перевірки й контролю ефективності процедур з експлуатації та безпеки;
— здійснення оцінки ступеня ризику при визначенні потенційних проблем, пов’язаних зі зберіганням і переробкою у гірничовидобувній промисловості;
— розроблення політики щодо запобігання великим аваріям.
Для об’єктів, які потрапляють під дію Директиви, існують мінімальні періоди для виконання вимог щодо розроблення політики із запобігання великим аваріям, доповідей про безпеку й планів на випадок аварії. Більше того, положення Директиви вимагають проведення навчань в усіх напрямах складу всієї організації, а також регулярного перегляду й відновлення планів.
Директива SEVESО II:
— регулює відносини, пов’язані з наявністю небезпечних речовин на підприємстві;
— стосується усього підприємства (а не лише його «небезпечних» відділів);
— затверджує перелік небезпечних речовин;
— визначає дві категорії підприємств (двосегментний підхід) — «верхнього рівня» та «нижнього рівня» — залежно від кількості небезпечних речовин.
Підприємства «верхнього рівня» мають більше зобов’язань. Кожна речовина або загальна категорія речовин мають граничне значення для «верхнього» та «нижнього» рівня.
Обов’язки операторів (власників) підприємств
1. Країни-члени повинні зобов’язати оператора вживати всіх необхідних заходів для запобігання великим аваріям та обмеження впливу їх наслідків на людину та довкілля.
2. Країни-члени повинні зобов’язати оператора повідомляти уповноваженим органам влади, зокрема для цілей інспекцій та контролю, що було вжито усіх необхідних заходів, як визначено цією Директивою.
3. Країни-члени повинні зобов’язати оператора надати документ, у якому буде викладено його політику щодо запобігання великим аваріям, а також забезпечити контроль за її виконанням. Політика щодо запобігання великим аваріям має гарантувати високий рівень захисту людей та довкілля шляхом застосування відповідних засобів, структур і систем керування.
4. Країни-члени повинні зобов’язати оператора надати звіт про заходи безпеки.
5. Країни-члени повинні заборонити використання або запуск будь-якого підприємства, будови, сховища або будь-якої їхньої частини у разі, якщо заходи, вжиті оператором для запобігання й мінімізації наслідків великих аварій, мають серйозні недоліки.
Наслідки введення двосегментного підходу
— Підприємства, у яких кількість небезпечних речовин нижча від встановленого нижнього порога, не мають зобов’язань.
— Підприємства, у яких кількість небезпечних речовин вища від нижнього порога, повинні звітувати перед місцевими органами влади.
— Підприємства, у яких кількість небезпечних речовин перевищує верхній поріг, мають повні зобов’язання.
Повні зобов’язання передбачають:
— підготовку підприємством системи керування безпекою;
— надання підприємством звіту про заходи безпеки;
— створення підприємством внутрішнього аварійного плану;
— підготовку компетентними органами зовнішнього аварійного плану;
— залучення громадськості.
Учасники процесу транспозиції:
— національні органи влади;
— регіональні й місцеві органи влади;
— громадськість;
— промисловість;
— громадські організації;
— наукові установи;
— Європейська комісія.
Ефект доміно
Ефект доміно — це ряд подій, у яких наслідки аварії на установці/підприємстві підсилюються під час наступної аварії на установці/підприємстві через географічне положення установок/підприємств і через властивості речовин, що використовуються, що зрештою може привести до великої аварії.
Ефект доміно небезпечний ще й тим, що останнім підприємством у ланцюгу тих, де відбувається аварія, може бути невелике підприємство з небезпечними речовинами, яке навіть не підпадає під дію Директиви, проте у радіусі загрози якого знаходяться житлові або громадські будинки. Це вимагає від місцевих органів влади наявності повної бази даних усіх шкідливих підприємств регіону та зовнішніх планів ліквідації аварій на всі можливі випадки.
Планування землекористування
1. Країни-члени повинні забезпечити, врахування завдань щодо запобігання великим аваріям і обмеження впливу їх наслідків для людей та екології у програмах планування землекористування або інших подібних програмах.
2. Країна-член повинна враховувати принципи SEVESО у плануванні землекористування шляхом контролю:
— вибору місця для розміщення нових підприємств;
— модифікацій наявних підприємств;
— нового будівництва (транспортних шляхів, місць громадського користування, житлових районів).
3. Під час планування землекористування слід враховувати:
— відповідні розриви безпеки між підприємствами SEVESО і житловими масивами, будинками й зонами суспільного користування, зонами відпочинку. Бажано, щоб підприємство розташовувалося якнайдалі від транспортних магістралей;
— для зон особливої чутливості або інтересу: можуть бути вжиті інші відповідні заходи;
— для наявних підприємств — додаткові технічні заходи, щоб не збільшувати ризики.
Перевірки
Країни-члени повинні зобов’язати компетентні органи влади організувати систему перевірок або інші заходи контролю відповідно до виду підприємства. Ці перевірки або заходи контролю не повинні залежати від звіту про заходи безпеки або будь-якого іншого звіту. Такі інспекції або інші заходи контролю повинні бути достатніми для планового та систематичного огляду систем, які застосовуються установою, технічного, організаційного або управлінського характеру.
Аварійне планування
Розрізняють внутрішній та зовнішній план дій підприємства у надзвичайних ситуаціях.
Внутрішній план визначає заходи та дії для оператора щодо зменшення впливу наслідків аварій, захисту співробітників, повідомлення про НС компетентних органів і населення, яке проживає поруч.
Зовнішній план стосується насамперед інформування та захисту населення від НС, визначає координацію дій спеціальних груп.
Планування дій щодо захистує основною складовою керування наслідками катастроф, що забезпечує оптимальний захист у випадку аварії.
Аварійні плани повинні застосовуватися оператором / органами влади негайно:
— у разі настання великої аварії;
— у разі виходу подій з-під контролю, коли це може призвести до великої аварії.
Система керування безпекою (SMS)
Безпечне функціонування підприємства залежить від його загального керування.
У рамках системи загального керування безпечна робота підприємства вимагає реалізації системи структур, відповідальності й процедур, наявних ресурсів і технологічних рішень. Ця система відома за назвою «Система керування безпекою» (SMS).
Впровадження SMS відрізняється (і має відрізнятися) у різних компаніях, що відбиває загальну філософію, систему й культуру керування, які відповідають видам праці й технологічних процесів на підприємстві.
Система керування безпекою може також включати інтеграцію із системою керування, що відповідає за інші питання, такі як охорона здоров’я співробітників, охорона довкілля, питання якості тощо.
Можна розробити Систему керування безпекою шляхом розширення рамок наявної системи керування. На операторі буде лежати відповідальність за те, щоб забезпечити і у разі необхідності довести, що система керування була розроблена так, щоб забезпечувати контроль великих аварій і відповідати вимогам Директиви.
Крім цілей Системи керування безпекою й питань, які вона охоплює, важливими також є цілісність керування, повнота й точність функціонування системи керування.
Оператор повинен документально описати загальні принципи, які лежать в основі його політики.
Оператор підприємства повинен вказати завдання, які він має намір вирішувати у сфері запобігання й контролю великих аварій, захисту співробітників, місцевих жителів та довкілля.
Оператор повинен включити в документ зобов’язання щодо виконання цих завдань. Для кожного такого зобов’язання оператор повинен зазначити індивідуального референта (представника), строк виконання зобов’язання й бюджет.
Оператор повинен включити в документ зобов’язання щодо реалізації, прийняття й супроводу системи керування безпекою.
Початкова реалізація SMS має бути відображена в документах у строки, регламентовані політикою SMS.
З політикою необхідно ознайомити всіх співробітників підприємства.
Представник співробітників з безпеки повинен брати формальну участь і консультувати при визначенні змісту політики.
Система керування безпекою шляхом виділення необхідних ресурсів повинна враховувати організацію роботи й співробітників з метою забезпечення рівня безпеки, що відповідає складності підприємства.
Система керування безпекою повинна визначити всі ключові посади на всіх рівнях організації, чітко і ясно визначити ролі, завдання, відповідальність, повноваження й доступність ресурсів. Вона повинна також визначити інтерфейс взаємодії ключових співробітників між собою, з вищим керівництвом і з усіма співробітниками, які беруть участь у діяльності, пов’язаній з безпекою, включаючи представника співробітників з питань безпеки.
Всі співробітники повинні проходити підготовку кілька разів на рік. Зміст тренінгу має відповідати виду діяльності й рівню відповідальності співробітників.
Всі відвідувачі підприємства повинні бути проінформовані щодо ризиків підприємства, включаючи підрядників.
Відповідна інформація й факти проходження навчання мають бути відображені у:
— звітах про заходи безпеки;
— паспортах безпеки небезпечних речовин;
— аварійних планах.
Оператори повинні надати підрядникам інформацію для навчання їхніх співробітників, наприклад, операційні інструкції, і потім перевірити рівень засвоєння знань.
Оцінка основних сценаріїв розвитку подій повинна здійснюватися шляхом використання моделей, визнаних у міжнародній практиці.
Результати визначення й оцінки основних ризиків повинні підходити для використання під час:
— планування землекористування;
— розроблення аварійних планів;
— зниження ризиків;
— перевірки виконання цілей політики.
Визначення й оцінка основних загроз повинні застосовуватися при керуванні установкою й організаційними змінами.
Визначення й оцінка основних загроз повинні застосовуватися для визначення критичних систем підприємства.
Оператор повинен прийняти і впровадити процедури керування для планування й контролю усіх змін у персоналі, на заводі, у процесах і змінних показниках процесів, матеріалах, устаткуванні, процедурах, програмному забезпеченні, проекті або зовнішніх обставинах, які можуть вплинути на контроль загроз великих аварій.
Система керування безпекою для забезпечення керування внутрішньою надзвичайною ситуацією повинна забезпечувати:
— стримування й контроль ситуації з метою мінімізації її наслідків та зменшення збитків для населення та екології;
— впровадження заходів, необхідних для захисту співробітників та екології;
— інформування громадськості, рятувальних служб та органів місцевої влади;
— здійснення заходів ліквідації наслідків великих аварій.
Аварійні плани повинні ґрунтуватися на результатах аналізу безпеки, наслідків аварій для населення, екології та підприємств.
Процедури роботи при надзвичайній ситуації, відповідно до внутрішнього аварійного плану, повинні містити детальний опис:
— заходів та пристроїв для обмеження наслідків великих аварій;
— устатковання для забезпечення безпеки;
— системи виявлення й сигналізації.
Оператор повинен визначити співробітників, відповідальних за впровадження заходів, та розподілити відповідальність за роботу при надзвичайній ситуації на різних етапах, таких як:
— тривога;
— попередження;
— операційна фаза;
— евакуація;
— відновлення;
— зовнішні відносини й підтримка влади;
— зовнішній аварійний план.
У внутрішньому аварійному плані оператор повинен вказати частоту проведення перевірок і аварійних навчань.
Міжнародний субрегіональний семінар SEVESO
В Україні в рамках Програми Європейського Союзу щодо попередження, готовності та реагування на надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру для країн Східного партнерства ЄС (PPRD East) у вересні 2013 року відбувся Міжнародний субрегіональний семінар SEVESO (Директива ЄС SEVESO ІІІ вводиться з 2015 року).
Під час семінару українська делегація поставила запитання: хто і як здійснює оповіщення населення на територіях можливого ураження від аварії на небезпечному підприємстві? (У нас ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення»).
Відповідь була такою. У Європі платить винуватець аварії. Тому забезпечення засобами оповіщення поза територією підприємства у зоні можливого ураження за найгіршим сценарієм розвитку аварійної ситуації — завдання оператора (власника) підприємства. Це убезпечує його від компенсаційних виплат постраждалим (загиблим) та відшкодування матеріальних збитків. Страхові внески у разі вжиття всіх запобіжних заходів також значно зменшуються. Якщо територія по лінії цивільної оборони оснащена засобами оповіщення і лініями зв’язку, держава йде назустріч оператору і надає йому можливість використовувати наявні засоби. Рішення щодо оповіщення населення (включаючи евакуацію) приймається відповідно до законодавства країни; у більшості країн — компетентними органами.
Висновки
До Протоколу SEVESO приєдналося 27 країн Європи. У стадії адаптації законодавства — Молдова і Грузія.
В Україні частково виконуються вимоги, аналогічні вимогам Директиви: розроблення ПЛАСів, створення системи запобігання та оповіщення населення, ведення переліків об’єктів підвищеної небезпеки, робота із засобами масової інформації тощо.
У разі перспективи приєднання України до Директиви необхідно буде залучити іноземних фахівців для приведення законодавства до вимог SEVESO, навчання нових інспекторів по SEVESO та фахівців для підприємств щодо розроблення пакета важливих і досить складних документів із приведення підприємств (юридично і практично) до норм ЄС. Тобто необхідно буде здійснити ліцензування та модернізацію, а також визначити координаторів проекту.
Введення протоколу здійснюється відповідним законом і обов’язкове для виконання на всій території держави. Вступ до ЄС неможливий без приєднання до SEVESO.
Костянтин Блажчук,
заступник начальника науково-дослідного центру цивільного захисту — начальник відділу розвитку цивільного захисту УкрНДІ ЦЗ, учасник Семінару від України
Матеріал надано редакцією журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
