Проект видавничого дому «МЕДІА-ПРО»

Не оцінена небезпека, або Чи можна було запобігти нещасному випадку?

ПІДПИСАТИСЯ НА РОЗСИЛКУ НОВИН

Ви ще не отримуєте професійні новини від нашого порталу
для спеціалістів з охорони праці і пожежної безпеки?

Ми надсилаємо нашим відвідувачам корисні та цікаві статті
й актуальні новини. Абсолютно безкоштовно та без спаму.

Долучайтеся до кола найкращих професіоналів!

Під час звалювання дерева внаслідок падіння сухої зламаної гілки був смертельно травмований майстер лісу, який здійснював контроль за діями вальника. Чи можна було уникнути цієї трагедії? Які заходи мали бути вжиті для того, аби убезпечити працівників? Хто головний винуватець біди: вальник чи майстер?
Автор аналізує причини трагедії та заходи, ужиття яких могло б їй запобігти

Відомості про потерпілого

Вік — 22 роки. Загальний стаж роботи — 3 роки, зокрема у лісовому комунальному господарстві — 1 рік 7 місяців, на посаді майстра — 8 місяців. Навчання за професією пройшов за 4 місяці до нещасного випадку. Перевірку знань, інструктажі з питань охорони праці, медичний огляд — в установлені законом терміни.
Згідно з висновком обласного бюро судово-медичної експертизи причиною смерті потерпілого стали забій головного мозку, перелом кісток склепіння та основи черепа, закрита черепно-мозкова травма. При токсилогічному обстеженні крові загиблого алкоголю не виявлено.

Характеристика підприємства та місця нещасного випадку

Лісове комунальне підприємство виконує лісосічні роботи. Кількість працівників — 16 осіб. На виконання робіт підвищеної небезпеки (лісосічних робіт) роботодавець отримав дозвіл територіального управління Держгірпромнагляду від 3 липня 2014 р. терміном на 5 років. Обласним управлінням лісового та мисливського господарства комунальному підприємству було видано дозвіл на суцільно-санітарну рубку дерев площею 2,2 га. На цю лісосіку розроблена карта технологічного процесу, зміст якої доведено до майстрів та лісників.
Нещасний випадок стався взимку під час проведення на зазначеній площі суцільної санітарної рубки. Насадження ясено-грабове, вік дерев — 77 років, висота — 20–25 м.
Аналогічних нещасних випадків на підприємстві не було.
На підприємстві призначено відповідальну за стан охорони праці особу. Керівник підприємства пройшов навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Всі працівники регулярно проходять інструктажі з охорони праці та медичні огляди.
На підприємстві не оформлялися накази про допуск до стажування (дублювання), не розроблена програма стажування (дублювання) для лісорубів, не видавалися накази після закінчення стажування (дублювання), відсутній перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання). Не розроблені комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці. Для працівників, які працюють на відкритому повітрі, не влаштовані приміщення для обігріву в холодну пору року.

Обставини нещасного випадку

У день трагедії директор лісового комунального підприємства видав майстру лісу М. завдання на проведення суцільної санітарної рубки дерев. Як зазначено в акті спеціального розслідування нещасного випадку, що потім стався, на виконання цієї роботи була розроблена карта технологічного процесу. Згідно з нею, керівником бригади було призначено лісника К., але оскільки той знаходився у щорічній відпустці, то ці функції наказом директора були тимчасово передані майстру М.
Перед розробкою лісосіки бригада в складі її тимчасового керівника — майстра М., майстра Б., який мав розряд вальника лісу VI розряду, лісника Ж. та лісоруба І. була забезпечена бензомоторною пилкою, спеціальним одягом і взуттям, захисними касками. Прибувши на ділянку, М. провів з членами бригади усний інструктаж з охорони праці на робочому місці, після чого ті стали розчищати площу від гілля та відходів дерев. До обідньої перерви все йшло за планом, з дотриманням вимог особистої безпеки, тож ніщо не віщувало біди. Після звалювання кількох дерев майстер Б., лісник Ж. та лісоруб І. проводили їх розкряжування. Майстер М., як належить керівнику бригади, слідкував за тим, щоб зазначена робота велася без ризику для здоров’я підлеглих.
Близько 15 год. 20 хв. Б. розпочав звалювання дерева, хоча не мав права цього робити без помічника, а майстер М. — керівник бригади, нібито, здійснюючи контроль за операціями, які той виконував, не тільки «не помічав» допущеного підлеглим порушення, а й, знаходячись (всупереч вимогам безпеки) біля нього, лише дезорганізував підлеглого, піддаючи своє життя та здоров’я невиправданому ризику.
Коли під час падіння дерева почувся зловісний тріск сухої гілки, що відламалася від стовбура, М., відчувши небезпеку, інстинктивно почав тікати в протилежному падінню дерева напрямку. Проте уникнути біди не вдалося…
Коли після повалення дерева та неконтрольованого падіння зламаної гілки Б. озирнувся, то помітив, що непритомний М. лежить в снігу. Попри оперативність, з якою потерпілий був доставлений до центральної районної лікарні, врятувати його не змогли.

Висновки комісії

Розглянувши зібрані під час проведення спеціального розслідування матеріали та свідчення очевидців, члени створеної місцевим органом Держпраці комісії дійшли висновку, що причиною нещасного випадку є «не оцінена небезпека щодо можливого падіння зламаних гілок».
Відповідальність за трагедію комісія одноголосно поклала на керівника бригади — майстра М., тобто, потерпілого. На її думку, М., як «відповідальна за забезпечення безпечних умов праці особа не оцінив небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок, чим порушив п. 15.3.13 Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової галузі (далі — Правила), затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці від 13 липня 2005 р. № 119)».

Об’єктивність чи покривання справжніх винуватців?

Щоб переконатися в тому, наскільки повним і переконливим є висновок комісії із спеціального розслідування, а також наскільки він відповідає здоровому глузду, давайте процитуємо згадану нею норму галузевого нормативно-правового акту з охорони праці.

У п. 15.3.13 Правил зазначено, що «перед початком звалювальних робіт вальник лісу та помічник вальника зобов’язані:
1. Оцінити небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок і верхівок із звалюваного та стоячих поряд дерев.
2. Визначити напрямок безпечного звалювання кожного дерева.
3. Навкруги дерева в радіусі щонайменше 70 см врівень з землею вирубати чагарник, прибрати захаращеність, а в зимовий період також виконати вимогу пп. 15.3.10 (а саме: «у рівнинних умовах і на схилах крутістю до 20° за наявності снігового покриву товщиною більше 30 см слід проводити відгрібання снігу у радіусі 0,7 м навколо дерева, що підлягає звалюванню, на відхідних доріжках»).
4. Підготувати дві відхідні доріжки довжиною 4–5 м і шириною не менше 35 см під кутом 45–60° до напрямку, протилежного напрямку звалювання дерева.
5. У разі звалювання дерева в напрямку до вершини схилу крутістю до 15° відхідні доріжки необхідно прокладати під кутом 60° до напрямку, протилежного напрямку наміченого падіння дерева.
6. Перед звалюванням небезпечних дерев попередньо перевірити міцність таких дерев (зламів) звалювальною вилкою, за можливості зняти завислі гілки, верхівки та злами.
7. Вздовж стежок, трелювальних волоків і доріг, які проходять через небезпечну зону звалювання дерев, шляхів переходу працівників з пасіки в пасіку встановити переносні заборонні знаки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

Судячи зі змісту процитованих вимог, покладаючи відповідальність за настання нещасного випадку на потерпілого, комісія звинуватила його в недодержанні вимог пп. 1, п. 15.3.13 Правил, тобто, в тому, що він не оцінив небезпеки щодо можливого падіння зламаних гілок. Але ж у цьому випадку обов’язок щодо дотримання даної норми покладено безпосередньо на вальника та його помічника, а М. у цьому випадку не був ні тим, ні іншим. На керівника бригади було покладено дещо інші функції — контрольні, за невиконання яких він, якби залишився живим, мав би нести відповідальність.
Оскільки в цьому випадку вальник працював без помічника, не вжив заходів щодо зняття гілки, то керівник бригади мав би, за логікою, призупинити роботу, а не, всупереч вимогам безпеки, плутатися у Б. під ногами в момент звалювання дерева.
Отже, М. можна звинувачувати в недостатньому контролі за дотриманням вальником лісу (а саме майстром Б.) вимог пп. 1 п. 15.3.13 Правил, але аж ніяк не в ігноруванні цієї норми. Логіка підказує, що відповідальність за це порушення лягає на особу, яка звалювала дерево.
Далі. Незважаючи на те, що основними завданнями комісії є детальний аналіз обставин та причин, що призвели до нещасного випадку, розроблення заходів щодо недопущення аналогічних трагедій у майбутньому, вона в своїх матеріалах ніде й словом не обмовилася, як саме повинен був діяти вальник при наявності на дереві, яке підлягало звалюванню, сухої гілки. В той же час, в пп. 6 п. 15.3.13 чорним по білому написано, що перед звалюванням небезпечних дерев необхідно за можливості зняти завислі гілки, верхівки та злами. А в пунктах 15.2.17, 15.2.18, 15.2.21 детально описано способи виконання аналогічних робіт.
Оскільки з матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з керівником бригади — майстром М., не зрозуміло, як повинен був діяти вальник у цій ситуації: яких вимог дотримуватися, який спосіб зняття гілки застосувати тощо, дозволю собі процитувати вказані вище пункти Правил, в яких описуються безпечні прийоми виконання таких робіт. Роблю це задля того, аби зайвий раз нагадати членам горе-комісії, що мало бути зроблено для того, аби запобігти людській біді, а, отже, мало бути відображено в матеріалах спеціального розслідування.

15.2.17. Для зняття завислих на деревах верховіть, гілок та інших завислих важких предметів пріоритетним повинно бути використання механізованих підіймальних пристроїв. Стягування завислих предметів дозволяється також здійснювати за допомогою прядив’яного каната, прив’язаного до ручки багра або трирогого гака…

15.2.18. Перед закиданням каната або наведенням багра з драбини, стрем’янки чи дерева працівник повинен надійно зафіксувати своє положення за допомогою монтажного пояса. Якщо за допомогою названих у підпункті 15.2.17 технічних засобів та пристосувань завислий предмет стягнути (зіштовхнути) не вдається, його необхідно спробувати струсити. Для цього до стовбура дерева на максимально можливій висоті, але не вище місця зависання, слід прикріпити канат до трактора і шляхом натягування та відпускання каната декілька разів розгойдувати дерево, аж поки зависла на ньому деревна ламань або інший завислий предмет не впаде.

15.2.21. Напівзавислі злами значних розмірів (верховіття яких торкаються землі), які не вдається безпечно зіштовхнути звалювальною вилкою, рекомендується стягувати за верхівку. Для їх стягування тракторами або мотолебідками канат слід кріпити в місці, де товщина верховіття становить не менше 14–16 см, при стягуванні кіньми, ручною лебідкою або канатом вручну — там, де товщина верхівки дорівнює 8–10 см. Гілки, що заважають чокеруванню (прив’язуванню) зламу, повинні відрубуватись. Стягування такого зламу дозволяється вести в поперечному напрямку, а під наметом насаджень і вздовж його осі — в напрямку розташування верхівки. Мінімальна відстань, з якої дозволяється стягування зламів трактором та мотолебідкою за верхівку, повинна становити 10 м від неї, при кінному та ручному — 5 м, і від пенька «зламанця» або дерева — носія відчахнення — не менше ніж їх півтори висоти. Перед стягуванням напівзавислих зламів чокерівникам слід відійти у бік трактора (лебідки, коней), протилежний місцю розташування пенька «зламанця», на відстань, що перевищує принаймні на 5 м довжину зламу, під кутом 45 град.

Але повернімося до висновків комісії. Як бачимо, вона в них не вказала, як повинен був діяти залучений до роботи у ролі вальника майстер Б. після здійснення так званої оцінки небезпеки, пов’язаної з можливим падінням зламаних гілок, тобто, якими конкретними способами він знехтував того фатального дня тощо.
Найімовірніше, недолугі висновки комісії не є випадковими, а зроблені умисно, аби якось пом’якшити вину порушника, дії чи бездіяльність якого знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням нещасного випадку. Отже через безпринципність членів комісії ніякого уроку з того, що сталося на лісосіці під час звалювання фатального дерева, не буде винесено.
А якщо так, то в когось може виникнути думка, що виконавцю зовсім не обов’язково дотримуватися прописаних у Правилах вимог. Головне потім, якщо через це станеться трагедія, знайти спільну мову з членами комісії, щоб ті переклали вину на загиблого, адже той, лежачи в могилі, вже не зможе себе захистити! Чи не так?

Василь Куражинський, експерт з охорони праці

Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека»

Придбати журнал із додатком
Придбати електронний журнал «Охорона праці і пожежна безпека»
Придбати вигідний комплект видань

Усі видання з охорони праці