Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

«Де є контроль газового господарства — там немає аварійних випадків»

Рубрика «Державна політика»

Степан Дунас: «Де є контроль газового господарства — там немає аварійних випадків»

Важливою складовою промислової безпеки є контроль систем газопостачання.
Ця теза стала темою інтерв’ю заступника голови Держгірпромнагляду України Степана ДУНАСА для нашого журналу.

— Степане Васильовичу, наскільки важливим для гарантування безпеки працюючих є контроль мереж газопостачання?
— Газ — це щедрий дар природи. Його використання здатне забезпечити підйом економіки та створити комфортні умови людського життя. Проте газ несе й небезпеку. Нехтування нормами безпеки при його використанні може призвести до трагедії, постраждати від якої можуть не лише працюючі в газовій сфері, а й споживачі блакитного палива — підприємства та населення.

— Прошу Вас коротко описати газотранспортну систему України.
— Це великий виробничий комплекс, який забезпечує очистку, осушення й одорування природного газу та постачання його від родовищ до кінцевих споживачів. До складу ГТС входять магістральні газопроводи протяжністю в 43 тис. кілометрів, 110 компресорних цехів, 13 підземних сховищ газу, понад 1 500 газорозподільчих станцій. Хочу підкреслити, що зараз в Україні налічується понад 20 млн абонентів газу. Драматичні події минулої зими засвідчили, що ГТС України має значні резерви для маневру.
Разом з тим, до кількох регіонів країни ще й досі газ постачається за тимчасовими схемами або вони мають лише одне джерело газопостачання. Останнім часом ці питання почали вирішуватися при фінансуванні з джерел Мінпаливенерго, державного та комунальних бюджетів.

— Як Ви оцінюєте нинішній загальний технічний стан мереж газопостачання в Україні?
— Найперший у країні газопровід Дашава-Київ було збудовано понад 60 років тому. Зрозуміло, що ГТС нині знаходиться на межі вичерпання граничного терміну експлуатації й з роками дедалі більше потребуватиме детальної діагностики технічного стану та низки організаційно-технічних заходів з гарантування безпеки — насамперед модернізації газонасосних станцій із заміною агрегатів.

Якою є нинішня ситуація з травматизмом в газовому господарстві України?
— На щастя, рівень промислового травматизму в цій сфері зараз не є високим. При тому, що в газовому господарстві працює понад 176 тис. осіб, коефіцієнт травматизму в ньому в 2009 році сягав 6,2. Це трохи більше рівня європейських країн. Наприклад, в скандинавських країнах він становить 1,8, у Німеччині — 2,8. Торік цей коефіцієнт становив у нас 1,5 і був найнижчим серед галузей національної економіки.

— Якими є основні причини нещасних випадків у газовій сфері?
— Хочу навести дуже характерний приклад 2009 року. Тоді в результаті нещасного випадку внаслідок обвалу грунту під час проведення земляних робіт на магістральному газопроводі в Одесі загинуло двоє людей. Причина, можна сказати, банальна — не було дотримано вимог щодо кріплення грунту в траншеї, не забезпечили й резервного виходу з неї.
Другий настільки ж характерний випадок стався наприкінці минулого року в Києві — і теж під час проведення земляних робіт. Тоді екскаватор заціпив ковшем газопровід, що призвело до витоку газу й пожежі. Життя екскаваторника вдалося врятувати буквально дивом.
Отже, основними причинами аварій в газових мережах залишається людський фактор: ігнорування норм промислової безпеки та зовнішнє втручання в роботу газових систем (як правило, це будівельно-земляні роботи).
Крім того, важливою причиною аварій є самовільне втручання споживачів у роботу газового обладнання. Цей фактор небезпеки діє як у побутовому секторі, так і у виробничому, особливо у сфері малого бізнесу. Недобросовісні споживачі самотужки встановлюють газові прилади та підключають їх до газопроводів, хоча з міркувань безпеки це має робити лише фахівець. Останнім часом стало масовим використання нових приладів з низькою температурою вихідних газів, що при низькокваліфікованому підключенні може призвести до потрапляння чадного газу до приміщень і подальшого отруєння працюючих або мешканців.
Некваліфіковані споживачі навіть не підозрюють, наскільки зараз на ринку газової апаратури стало багато неякісної продукції. Наприклад, нині часто купують і встановлюють бездимарні колонки турецького виробництва, призначені лише для короткочасної роботи. Між тим, при постійному використанні таких колонок вміст продуктів згоряння у приміщенні перевищує норму в 3–10 разів.
Сучасні проектні рішення при будівництві та реконструкції часто не передбачають належного повітрообміну в приміщенні. До того ж зараз застосовують металопластикові склопакети, які практично виключають вентиляцію приміщень. А ще й в багатьох старих будинках вентиляційні канали з часом втрачають герметичність і не можуть забезпечити належної тяги.
Десь до третини нещасних випадків спричиняється неналежним обслуговуванням газових мереж і обладнання. Почастішали випадки, коли навіть за низької тяги в димовентиляційних каналах не спрацьовує автоматика, яка має припиняти подачу газу. Між тим слюсарі обслуговуючого підприємства повинні регулярно перевіряти наявність тяги в каналах.

— Як відомо, зараз в Україні спостерігається тенденція до децентралізації опалення, яка спричиняє появу великої кількості газових міні-котелень. Якими є основні причини газових аварій в таких котельнях?
— Сучасні міні-котельні, з точки зору безпеки, є більш надійними, оскільки вони обладнанні сучасною автоматикою контролю безпеки робочих параметрів, які виведені на пульт управління з постійним перебуванням людей. Ризик травматизму на таких сучасних котельнях зведено до мінімуму, оскільки обслуговуючий персонал там відсутній.
Щодо старих котелень та міні-котелень, то там є своя специфіка. Причинами аварій найчастіше стає відмова автоматики або некомпетентні дії оператора. Наприклад, часом оператор забуває провітрити топку, що може призвести до вибуху.

— З яких заходів має складатися обслуговування промислових систем газопостачання? Хто повинен виконувати такі заходи на підприємствах?
— На великому та середньому за розмірами підприємстві повинна бути створена газова служба у складі підготовлених фахівців. На малому підприємстві має бути наказом призначено особу, відповідальну за безпеку експлуатації газового господарства. Ці відповідальні повинні постійно контролювати стан газового господарства, розробляти інструкції з охорони праці та перевіряти їхнє виконання, взаємодіяти з підприємством газопостачання. Практика показує, що там, де є належний відомчий контроль стану газового господарства — там не буває аварійних випадків.

— Якими є основні напрямки державного нагляду за додержанням норм безпеки експлуатації газового господарства?
— Цей сектор держнагляду є для Держгірпромнагляду України одним з найголовніших. Найважливішим засобом нагляду є проведення на території підприємств перевірок та технічних оглядів стану газового господарства.
У рамках нагляду восени минулого року ми провели традиційний місячник безпеки експлуатації газового господарства, залучили до його проведення своїх соціальних партнерів. У ході місячника органи Комітету провели 214 перевірок, притягнули до відповідальності 108 посадових осіб, заборонили експлуатацію 290 об’єктів. Проте підсумками проведення нашими партнерами цього заходу ми не задоволені. Зокрема, ми в Комітеті були неприємно здивовані інертністю підприємств-газопостачальників. У рамках місячника вони мали відвідати буквально всіх своїх абонентів, проте цього, на жаль, не сталося.
Нещодавно Держгірпромнагляд вийшов з ініціативою розробити національний стандарт «Димоходні системи житлових і громадських будинків». Ініціюємо також відповідні зміни до Державних будівельних норм. Ці заходи мають підвищити безпеку експлуатації газових приладів.
Крім цього, зараз Комітет виступає з пропозицією повернути практику штрафування юридичних осіб за порушення норм охорони праці (зараз такі штрафи стягаються лише з фізичних осіб — Прим. ред.).

При проведенні технічного огляду газового господарства підприємства інспектор державного нагляду перевіряє:
— наявність витоків газу з обладнання та трубопроводів;
— стан приладів контролю та захисту газового обладнання;
— технічний стан запірних пристроїв;
— стан настінних покажчиків і орієнтирів підземних газових споруд;
— якість фарбування газопроводів і обладнання;
— справність і правильність розташування оголовків димоходів і вентканалів з урахуванням зони вітрового підпору;
— справність ущільнення відгалужень підземних комунікацій до підвалів будинків;
— стан сигналізаторів загазованості.

— Під час економічної кризи чимало підприємств припинили виробництво, відповідно було припинено й їхнє газопостачання. Якими мають бути дії підприємства з відновлення газопостачання при поновленні виробництва? .
— Дійсно, з метою гарантування безпеки при зупиненні виробництва подача газу підприємству припиняється, а система його газопостачання пломбується. Для відновлення постачання газу підприємству необхідно пройти відповідну процедуру: укласти новий договір з підприємством газопостачання, отримати дозвіл Держгірпромнагляду, створити газову службу, призначити відповідальну особу, перевірити стан газової інфраструктури.

— Які санкції можуть застосовувати наглядові органи щодо порушників норм безпечної експлуатації промислових систем газопостачання?
— Сьогодні Держгірпромнагляд має достатньо повноважень для покарання порушників норм охорони праці. У залежності від тяжкості наслідків порушення можуть бути застосовані адміністративні санкції (штрафи), можемо ініціювати перед НКРЕ вилучення ліцензії на газопостачання. Якщо порушення мають ознаки злочину, то звертаємося до органів прокуратури.
За 11 місяців минулого року за порушення норм охорони праці притягнуто до адміністративної відповідальності 6 149 посадових осіб, у тому числі 1 234 перших керівників підприємств; до органів прокуратури направлено 170 матеріалів.
Недоліком в цій системі нині є малий розмір штрафу — до 11 неоподаткованих мінімум доходів громадян (187 грн. — Прим. ред.).

Інтерв’ю вів Сергій Пономарьов



Розсилка новин